Графік розписаний по хвилинах. Робочі чати розриваються. У вихідні — волонтерство, спортзал, зустріч на каву. У телефоні сотні контактів. На запитання «Як ти?» завжди є чергова усмішка і бадьоре «Та все нормально, тримаюсь».
Ви точно читали такі статті. Ті самі, де безапеляційним тоном стверджується: якщо ви постійно носите чорне, то підсвідомо вибудовуєте дистанцію і прагнете контролю.
Раніше я дуже любила гортати журнали з ідеальними інтер’єрами. Ну, знаєте, ці стерильні вітальні, де страшно дихати, і вилизані кухні, де ніхто ніколи не смажив котлет.
Десь ближче до полудня мій мозок зазвичай нагадує браузер із сорока відкритими вкладками, і з половини з них на повну гучність лунає щось, чого я взагалі не просила.