Щовесни відбувається приблизно одне й те саме. Щойно на вулиці стає достатньо тепло, аби скинути з себе чорні та сірі пуховики, в яких ми пів року нагадували депресивних гусениць, індустрія моди радісно вивалює на нас тонни кольорового одягу.
Я офіційно відмовляюся бачити пуховики у своїй стрічці, моєму житті і взагалі. Мій мозок вже у квітні, серотонін вимагає сонця, а алгоритми підкидають стільки нейл-естетики на весну 2026, що я просто зобов'язана це кудись виплеснути.