Ми побували на позиціях батальйонів територіальної оборони та прикордонників у Станично-Луганському районі Луганської області.
Першими ми знайомимося з бійцями 22-го батальйону територіальної оборони «Харків». Спілкуємося з простими і відкритими хлопцями, резервістами, які призивались в середині квітня і воюють в зоні АТО з 12 травня. Командир підрозділу, Олександр, розповідає, що за цей час змінився склад батальйону. Половина бійців пішла після першого артобстрілу. Обстріли, за його словами, це найкраща перевірка патріотизму. В строю залишилися тільки ті, хто дійсно готовий захищати батьківщину.
Половина з тих, хто залишився зараз перебувають у госпіталях з осколковими пораненнями. Офіцери штабу не балують хлопців своєю присутністю. Комбат був всього один раз, пробув на позиціях 20 хвилин. Вперший дні в результаті обстрілу був підбитий і згорів батальйонний БРДМ. Однак прапор, встановлений на згорілій машини, залишився неушкодженим. Командир впевнений, що це хороший знак - перемога неминуча. У бійців 22го немає техніки і артилерії для того, щоб відобразити танкову атаку супротивника, але вони не мають наміру відступати. «Це наша земля, ми будемо її захищати навіть голими руками» - говорять харків'яни. Майже у всіх діти, а в деяких і онуки. Всі хочуть скоріше повернутися до своїх родин. Але залишаться на позиціях стільки, скільки буде потрібно. «А тим, хто косить від призову хочу сказати: не ссить, дівчатка, відпрацюємо і за вас», - говорить командир підрозділу.
Жителі навколишніх сіл наводять артилерійський вогонь на позиції українських військових. З боку довколишніх населених пунктів по позиціях харків'ян часто лунають постріли. Над позиціями постійно літають російські безпілотники. Вздовж кордону, заходячи в повітряний простір України, кожну ніч літають російські бойові вертольоти. Поля навколо позицій 22-го батальйону буквально вкриті російськими градами. 8 серпня стоп'ятдесятидвухміліметровий снаряд, випущений російськими артилеристами, потрапив прямо в бліндаж, в якому перебували двоє бійців батальйону. Обидва дивом залишилися живі. Командир підрозділу в момент вибуху знаходився поруч з бліндажем. Його на кілька метрів відкинуло вибуховою хвилею, але і він відбувся легкою контузією. Олександр каже, що в його підрозділі всі щасливі - за весь цей час в боях і під обстрілом вони не втратили жодного загиблим. Батальйонну собаку звуть Муля. Вона попереджає бійців про обстріл - якимось чином собака відчуває наближення небезпеки, гавкає і ховається в бліндаж. Росія в п'яти кілометрах. Пагорб на горизонті за соняшниковим полем - російський.
До Майдану бійці ставляться неоднозначно. Кажуть, що чаювання, яке затіяв Мустафа Найєм в листопаді, сильно затягнулося. Вони проти того, щоб у Харкові демонтували пам'ятник Леніну. Кажуть, що він нікому не заважає і воювати з пам'ятниками безглуздо. На питання, що ви думаєте про Кернеса, сміються: «Жити йому залишилося недовго - ми скоро повернемося». Київською владою бійці 22го незадоволені. Звинувачують у корупції. Кажуть, що від влади армія зараз не отримує майже нічого - все необхідне привозять волонтери. Не привозять навіть питної води. В цистерні, яку виділило командування вода стає непридатною для пиття вже через 2 години. Але поки що волонтери не налагодили постачання питної води, доводилося пити з цієї цистерни. «Соняшники на наступний рік зійдуть добре» - жартує заступник командира, Ігор.
У відсутність інтернету та мобільного зв'язку, радіоприймач стає єдиним джерелом інформації. Його слухають, затамувавши подих, ловлять кожне слово.
Поряд з харків'янами стоїть чернігівський 13й батальйон. За місяць в результаті обстрілу чернігівці втратили більшу частину бронемашин. Є поранені. Знімати в розташуванні нам не дозволили, тому ми просто поспілкувалися з бійцями і волонтерами - Валею «Віночок» та її командою - які привезли військовим амуніцію і нову форму. Бійці показують куртки та шоломи, які минулої ночі зрешетило осколками снарядів. У декількох кілометрах від позицій 22го і 13го батальйонів несе службу зведений загін. Межа ще ближче, і положення прикордонників ще серйозніше - вести обстріл цих позицій російським артилеристам набагато простіше. Прикордонники показують понівечений осколками УАЗик і не розірвався стоп'ятдесятидвухміліметровий снаряд - «подарунок від Путіна».
Прикордонники дуже стримані, не хочуть говорити на камеру. Родичі деяких з них не знають, що вони знаходяться в зоні АТО. Бійці не поширюються про труднощі, і з вдячністю приймають волонтерську допомогу. У цьому районі російськими військовими глушиться не тільки мобільний зв'язок - часто навіть не працюють радіостанції. Але не дивлячись на всі труднощі, прикордонники працюють злагоджено і професійно. Кажуть, що не збираються відступати і не віддадуть ні п'яді української землі. Сонце сідає. Можливий обстріл і наряд збирається виходити на патрулювання - нас просять не затримуватися на позиціях. Ми бажаємо прикордонникам удачі і залишаємо розташування зведеного прикордонного загону.
