З 10 тисяч жителів Мар'їнки, за словами місцевих жителів, у місті залишилися не більше чверті.
У більшості багатоквартирних будинків залишаються мешканці однієї-двох квартир. Деякі будинки повністю порожні. Пустує і велика частина приватного житла. Жителі приїжджають в Мар'їнку на кілька годин за необхідними речами, закривають чим можуть вибиті вікна і двері, і намагаються якомога швидше покинути місто, яке досі обстрілюється з мінометів і «градів» з боку Олександрівки та Донецька.
У місті багато руйнувань. Обстріли Мар'їнки почалися ще в десятих числах липня, коли українська армія витісняла з райцентру бойовиків «ДНР». Суттєво постраждали будинки на вулиці Заводській, комбікормовий завод та інші будівлі, що знаходилися поблизу блокпосту бойовиків. У багатьох будинках, покинутих жителями, після влучень снарядів почалися пожежі.
Гасити їх було нікому, пожежники не виїжджали на виклики, і кілька будинків практично повністю згоріли. У місті «на лінії фронту»зберігається напружена обстановки. Терористи не припиняють обстрілювати окраїнні райони Мар'їнки і намагаються атакувати українських військових. Залишилися в місті жителі не впевнені, що завтра сюди не повернуться «ополченці», і тому дуже неохоче говорять з журналістами. Намагаються дотримуватися нейтральної позиції. В тому, що відбувається, звинувачують «олігархів». Позиції в Мар'їнці утримують 20й (дніпропетровський) батальйон територіальної оборони і 51а механізована бригада ВСУ. Ми побували в розташуванні одного з цих підрозділів. До території, що контролюється противником - менше кілометра.
З-за ріки з лісосмуги, із териконів і вулиць Петровського району Донецька по наших позиціях по кілька разів в день працюють міномети і гармати терористів. Вчорашній обстріл виніс хвіртку одного з будинків, де базуються солдати, вбив кілька курок, зіпсував рушник заступника командира. В той момент, коли бійці батальйону розповідали нам цю історію, почався новий обстріл, від якого ми були змушені близько півгодини ховатися в тісному бліндажі. Як тільки військові визначили вогневі точки противника, у відповідь запрацювали українські мінометні розрахунки, і «ополченцям» довелося відступити.
В результаті цього обстрілу осколками пошкоджений один з батальйонних автомобілів - міна розірвалася буквально в двох метрах. Трохи дісталося і нашій машині. Бійці батальйону показують сліди від попередніх обстрілів - вони видні всюди в таборі. Пошкоджені електрогенератор, холодильник, штабний намет - її купол тепер схожий на карту зоряного неба. Але до обстрілу звикли, табір оживає відразу ж після відповідних залпів «Самовара» - такий позивний у командира українського мінометного розрахунку. Вибравшись з бліндажа, ми п'ємо чай разом з офіцерами і солдатами. Вони раді можливості поговорити. Просять не показувати їх осіб (серед них є мешканці Донецької області), але охоче говорять про свої проблеми. Про погане постачання, про нестачу патріотизму в української молоді, про цинічність політиків і олігархів, які могли б, але не хочуть допомогти українській армії. У них не найкраще озброєння і не найдосвідченіші фахівці. Вони втомилися. Вони мають потребу в підкріпленні. Вони не розраховують на швидку перемогу, але зроблять для неї все, що від них потрібно.
