У зв'язку з цим у вимушених переселенців з Луганської та Донецької областей все більш гостро назріває питання: ризикувати своїм життям і здоров'ям або втратити роботу?
На жаль, нинішнє трудове законодавство, дісталася "у спадок" незалежній Україні від Радянського Союзу, виявилося не готове до раптово виниклої екстремальної ситуації, захопившей зненацька не тільки жителів Донбасу, але і всю країну.
Підстави для припинення трудових відносин між роботодавцем і працівником передбачені в ст.36 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - Кзпп України), де передбачено, що трудовий договір може припинятися за угодою сторін (п.1 ст.36); по закінченню терміну дії трудового договору (п.2 і 3 ст.23); у разі призову або вступу на військову службу, крім призову працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року (п.3 ст.36); з ініціативи працівника (ст.38, 39); з ініціативи роботодавця (ст.40,41); у разі переведення працівника за його згодою на інше підприємство (п.5 ст.36); в разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також у разі відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п.6 ст. 36) інші підстави, перелік яких є вичерпним.
З припиненням трудових відносин за бажанням або з ініціативи самого працівника не виникає жодних питань. Але як бути з вимогами роботодавців - виходити на роботу у зоні проведення АТО співробітників, які виїхали за межі свого місця роботи або з інших поважних причин не мають можливості виконувати свої трудові обов'язки? Нерідко керівництво при цьому погрожує звільненням таких співробітників по «статті». Ця ситуація викликає нагальну необхідність детального аналізу наявності або відсутності такого права і захисту інтересів як працівника, так і підприємства.
З метою хоч якогось врегулювання виниклого питання Міністерством соціальної політики було написано лист від 08.07.2014 №7302/14-14/13 «Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються в таких районах», в якому Мінсоцполітики звертає увагу роботодавців на те, що працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням з районів АТО або такі, які залишаються в таких районах на час проведення АТО і не мають можливості виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я, не можуть бути звільнені за п.4 ч.1 ст.40 Кзпп України на підставі прогулу. У зв'язку з цим, відсутність на роботі, обумовлене необхідністю збереження життя і здоров'я таких співробітників та їх сімей, є поважною, тому за такими працівниками зберігаються робоче місце і посада.
Одночасно з цим Мінсоцполітики рекомендував роботодавцям при необхідності надавати працівникам на їх прохання оплачувані відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, які надаються працівникам в обов'язковому порядку (15 календарних днів), та відпустки без збереження зарплати, які надаються за згодою сторін.
До питання про те, чи можна до таких правовідносин застосувати норми трудового законодавства, що регулюють простий (зупинення роботи, що виникла у зв'язку з відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, незворотною силою або іншими обставинами), при якому час простою, що виник не з вини працівника, оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки окладу (розряду), Мінсоцполітики в своєму листі від 11.08.2014 №8946/14-14/13 також дало роз'яснення. На думку Міністерства, неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні проведення АТО, не є простоєм, а тому, з метою врегулювання на законодавчому рівні питань збереження трудових правовідносин та надання відпусток працівникам Мінсоцполітики розробило проект закону. У ньому пропонується надавати працівникам відпустку без збереження зарплати на весь період проведення АТО, який сприятиме збереженню робочих місць, зарахування періоду відсутності на роботі у зв'язку з проведенням АТО до стажу роботи і дасть можливість таким працівникам вжити заходів щодо збереження їх життя і здоров'я без ризику втрати роботи.
