У Київському військовому клінічному госпіталі лежить молодий хлопець - Андрій. Після важкого поранення йому загрожувала ампутація. На щастя, обійшлося, але доведеться відновлюватися довго. Андрія готові прийняти на лікування за кордоном, але у нього немає закордонного паспорта. Він родом з Луганської області, там же живе його мати. Вона могла б отримати довіреність і зайнятися оформленням документів сина, але до Києва їй зараз не дістатися.
З такими бійцями і переселенцями працюють волонтери. Завдяки особистим зв'язкам вони допомагають одержати нові документи, але визнають, що їх зусилля - крапля в морі.
Несистемна допомога
Наталія Проценко - видавець. Між двома діловими зустрічами прочитала у соцмережі пост про пораненого в зоні АТО солдата. Вирішила дізнатися, чим може допомогти. З тих пір ходить в київський госпіталь як на роботу. ЇЇ тут всі знають і, схоже, симпатизують: черговий лікар, почувши, що нам потрібно поговорити, пропонує влаштуватися в ординаторській. Говоримо про старшого лейтенанта Нацгвардії Едуарда Масько.
"Щоб тобі було зрозуміліше, я намалюю", - Проценко бере в руки аркуш паперу і олівець, проводить довгу лінію та під час розповіді ставить на ній позначки. Едуард народився і виріс в Олександрії Кіровоградської області. Переїхав до Запоріжжя, пішов служити в спецпідрозділ "Гепард". Полюбив дівчину Валю, хотів одружитися, але не встиг - почалася війна.
16 липня під час бою по бронетранспортеру Масько, танк вистрілив. Едуард отримав опіки другого-четвертого ступеня, осколкові поранення, контузію, йому ампутували ліву ногу. Через два тижні у нього народився син. Старший лейтенант захотів розписатися, зареєструвати дитину.
Але це виявилося неможливо: документи згоріли в нарукавній кишені. Щоб відновити паспорт, потрібно звертатися за місцем прописки - зараз Едуард лежить в реанімації опікового центру і, зрозуміло, не може це зробити. "Весь букет у людини: і життя, і сльози, і любов, - каже Наталія Проценко, не стримуючи матюків. - Розуміння ситуації, в якій люди виявилися, від наших чиновників не дочекаєшся".
Волонтеру Наталії Проценко завдяки особистим зв'язкам вдається прискорити отримання документів для солдатів, які їдуть лікуватися за кордон
Проблему довелося вирішувати з допомогою знайомого нардепа. Зробили український паспорт, потім депутати попросили зателефонувати в ОВІР, щоб там швидше оформили закордонний паспорт. "Але ж це несистемна робота. Я можу це зробити для десяти-п'ятнадцяти бійців, але через київський госпіталь тільки за три місяці пройшло більше 600 чоловік, і двадцять відсотків без документів!" - вигукує Проценко.
Під чужим прізвищем
В'ячеслав Бондаренко родом з Луганська, прожив там 40 років. 25 травня їздив по півночі Луганської області, вів стріми з виборчих дільниць, спостерігав за президентськими виборами. Пізно ввечері його затримали на блокпосту в районі міста Щастя. Обшукали, знайшли апаратуру і роздруковану з інтернету карту, на якій Бондаренко відзначав свій маршрут. "Сепаратисти почали кричати, що це карта їх блокпостів, що апаратура у нас шпигунська, що ми вкрали її у якогось російського каналу, - розповідає В'ячеслав. - Після цього я отримав удар прикладом автомата в потилицю, більше нічого не пам'ятаю".
Бранця відвезли в Луганськ, де два з половиною дні допитували в захопленому будинку СБУ. Результат - зламані ребра, забій головного мозку. Друзям Бондаренко вдалося його витягнути - без документів і особистих речей. Під чужим прізвищем В'ячеслава відправили в луганську лікарню, звідки він знову мало не влучив у підвал СБУ. Черговий лікар повідомив сепаратистам, що до них надійшов підозрілий тип. Бондаренко ледве встигли вивезти з клініки. Він вирішив, що потрібно бігти.
Виїхати поїздом без документів неможливо, але допоміг ще один знайомий. Він показав провідникові паспорт і квиток, придбаний на своє ім'я, потім вийшов, а Бондаренко, прикинувшийся проводжаючим, поїхав у Київ. У столиці три тижні пролежав у лікарні. Написав заяву в міліцію про те, що документи у нього відібрали. Незабаром йому передзвонили з паспортного столу і сказали, що на нього не поширюється закон про біженців. Документи потрібно було відновлювати за місцем проживання - в Луганську. "Пощастило - через кілька днів відкрили відділення для переселенців, ми поїхали туди. Я здав документи, отримував паспорт два місяці", - розповідає В'ячеслав.
У його новому паспорті стоїть луганська прописка: замість штампа - запис від руки. Адресу вказали зі слів Бондаренка. "Друзі сміються, що потрібно було назвати адресу, припустимо, депутата Єфремова", - посміхається він.
В'ячеслав вважає, що тимчасове посвідчення особи могло позбавити його від багатьох проблем. Без документів складно пересуватися по країні, ставати на облік, оформляти допомоги, пенсії, банківські карти. "Як з'ясувалося, без паспорта можна жити, але це додає нервозності", - говорить Бондаренко.
Півроку очікування
Держава спростила життя переселенців з Криму, Луганської та Донецької областей. Їм дозволили відновлювати паспорта на нових місцях. Цим займаються відділення міграційної служби, а також держпідприємство "Документ".
"Закон про окупованих територіях зобов'язав Кабмін розробити порядок паспортизації жителів Криму, - розповідає координатор юридичної напрямки волонтерської ініціативи "Схід-SOS" Олександра Дворецька. - Закон, написаний у березні, набув чинності 6 серпня. Тобто майже півроку люди не мали можливості ні отримати новий паспорт, ні відновити старий".
Тільки за останній місяць до Олександри звернулися понад півсотні людей, які залишилися без документів.
Координатор організації "Схід-SOS" Олександра Дворецька стикалася з десятками поранених і переселенців, яким необхідно відновити документи
За її словами, все ускладнюється тим, що в Україні багато даних (наприклад, про місце реєстрації або про призовників) існують лише у паперовому вигляді, в картках. З-за цього оформлення документів розтягується на місяці. Ще одна проблема: для отримання паспорта чоловікові призовного віку необхідний військовий квиток. Якщо він теж загублений, жителів Луганської і Донецької областей доведеться спочатку з'їздити в Сєвєродонецьк або Маріуполь, щоб отримати "военник".
Довідка для отримання довідки
Навіть якщо паспорт уцілів, оформлення інших документів для виїзду на лікування може затягнутися на місяць. Дружина пораненого бійця Оксана Бабська переконалася в цьому, коли вибивала довідки для чоловіка.
На початку березня мешканець Коростеня Сергій Бабський пішов в армію добровольцем. Хлопця направили в житомирську 95-ю аеромобільну бригаду. 13 червня під Слов'янськом Сергій потрапив у засідку. Його БТР йшов другим у колоні. Машина взяла на себе постріл з гранатомета і загорілася. Від вогню постраждали три людини, сильніше за всіх - водій, він помер через три дні.
Бабський отримав опіки 40% тіла: постраждали обличчя, руки, ноги. Його врятувало те, що під час обстрілу на ньому був бронежилет і каска. "У Сергія опіки четвертого ступеня, шкіра сама не відновлюється, потрібні пересадки, - каже Оксана Бабська. - Два місяці в госпіталі, весь цей час його підшивали клаптиками. Шкіру вже нізвідки брати: він на спині лежить, зі спини не можна. Плюс до всього він отримав баротравму".
Тільки завдяки наполегливості дружини в зборі довідок Сергій Бабський після важкого поранення зміг відправитися на лікування в Клівленд
У липні з Оксаною зв'язалися представники української діаспори в США, запропонували безкоштовно лікувати Сергія в Клівленді. Американській клініці потрібний епікриз. Ще потрібна була довідка про обставини і місце поранення частини, де служив Бабський. Її підготували, на диво, швидко. Потім Сергія перевели з лікарні в опіковий центр. Звідти потрібна довідка про те, що він проходить лікування, і тому не може особисто пройти співбесіду в посольстві.
В опіковому центрі спочатку потрібно написати заяву про те, що тобі потрібна така довідка, - каже Оксана. - Потім зареєструвати її, отримати згоду головлікаря, зловити потрібного фахівця. Я ходила за лікарями по п'ятах. А американці тим часом дивувалися, чому чоловік досі не у них". Співбесіда в посольстві США пройшла гладко, і в той же день Сергію відкрили візу.
"Бабскому пощастило. Оксана - дружина-танк. Але так щастить не всім",- каже волонтер Наталя Проценко.
Сергій Бабський став першим українським військовослужбовцям із зони АТО, якого відправили на лікування в Штати. Американці готові вилікувати ще декількох поранених. Бійці чекають документів.
