"Лізли, як зомбі"
У мирному житті 26-річний харків'янин Олександр Сергєєв працював на ракетно-космічному підприємстві. В армії Саша не служив, але як тільки оголосили мобілізацію, сам прийшов в райвійськкомат. Було це ще у березні. В зону АТО Олександра відправили влітку у складі 93-ї Харківської окремої механізованої бригади. У донецькому аеропорту кулеметник Сергєєв був два місяці, після поранення лежав у дніпропетровському госпіталі, до кінця наступного тижня у Саші відпустка, потім - знову в Донецьк.
До прізвисько "кіборг" Сашко ставиться поблажливо, віджартовується, мовляв, у мене ще дві запасні голови є.
- Мої батьки досі не знають, де я був, вони думають, що під Києвом служу, - зізнається Олександр. - Напевно, вони мене зрозуміють, коли все проясниться. Дружина, звичайно, в курсі. У нас трирічна дочка.
Наприкінці липня його підрозділ змінив в донецькому аеропорту десантників, покликаних ще в березні. Спочатку з постачанням все було нормально: харчі, боєприпаси, воду возили колонами. Перебої почалися, коли українські позиції стали щодня обстрілювати з мінометів, артилерії і "Градів". Пізніше пішла ворожа піхота.
- Вони тупо лізли на нас, як зомбі якісь, - згадує Саша. - Рухається, скажімо, по полю 60 чоловік: хто повзе, хто в повний зріст, а їх розстрілюють з легкої та важкої зброї. Приїжджають на танку, постріляють і вилазять покурити прямо на полі бою. З гранатометів їх розстрілювали. Вранці приїжджає бульдозер, риє яму і згрібає туди трупи разом із зброєю. За моїми підрахунками, півтори тисячі нападників було вбито ще тоді, коли у нас втрат не було. Лізли, як зомбі, - наркомани, злочинці всі в татуюваннях, найманці... Вони, схоже, навіть не розуміють, що борються з регулярною українською армією.
Зброї, за словами Олександра, у противника навалом: різний калібр і різна якість - все російське. При бажанні можна знайти що завгодно і скільки завгодно. Чим і користувалися українські військові.
- Я використав для свого РПК-74 (кулемет. - Авт.) трофейні патрони калібру 5,45 з титановою серцевиною. Пробиває бронежилет четвертого класу, - розповідає боєць. - Коли у тебе кулемет, відчуваєш його силу і заряджаєшся його енергією. Був би автомат, мене б уже, напевно, не було. Хоча врукопашну теж доводилося ходити.
В ході запеклих боїв інфраструктуру аеропорту повністю зруйнували, вежа аеропорту (Центр управління польотами), за словами Олександра, вже гойдається на вітрі. При цьому злітно-посадкова смуга залишалася відносно вцілілою. На думку військових, для ворога цей об'єкт важливий можливістю доставляти в епіцентр протистояння на Донбасі озброєння, техніку та живу силу.
В ТЕМУ
Мились коньяком з дьюті-фрі
В зоні бойових дій в Олександра Сергєєва був "сухий закон". Ще по дорозі на війну він пообіцяв товаришеві не вживати спиртного, щоб не підвести в самий відповідальний момент. Витримав. Хоча спокуси були.
- Коли ми туди приїхали, то побачили величезні склади "дьюті фрі" з горілкою, коньяками, винами та шампанським, - посміхається "кіборг". - Води не було, тому голився і мив голову елітним коньяком вартістю 900 євро. Відчував себе аристократом захмарної висоти.
