Зараз вже складно уявити, що три століття тому Сумська була дуже короткою і закінчувалася на місці нинішньої площі Поезії, де проходив міський вал і цвинтар, який наводить жах на городян. Але в XIX столітті Сумська буквально розцвіла: уздовж дороги устанавлені масляні ліхтарі і один за іншим звели шикарні особняки, які збереглися донині і є пам'ятками архітектури. Однак, милуючись старовинними фасадами, аж ніяк не кожен знає їх історію. Приміром, на площі, де височить перший в Україні бюст Пушкіна, раніше продавали дрова, в особняку навпроти сталися дві трагедії з різницею в сто років, а для будівництва будинку " Саламандра " взимку створили спекотне літо.
Місце зустрічей
Уже багато років харків'яни призначають один одному зустрічі "біля градусника " - на розі будинку, з якого починається Сумська. Ця будівля на початку минулого століття стала однією з перших харківських багатоповерхівок у чотири рівні, яку спроектували в Петербурзі для Російсько - Азіатського банку та жіночих медкурсів. Через пару років за задумом архітекторів надбудували ще один поверх, прикрашений колонами. І незважаючи на те, що будівлю не раз реставрували, вона збереглася в первозданному вигляді, який нітрохи не псують ні сучасні вивіски банків і магазинів, ні гігантський термометр зі надточними годинами. До слова, закохані зустрічаються під ним вже 40 років. Втім, тоді 16 - метрова новинка через неякісне підсвічування була ледве видна в нічний час, а після того, як в неї двічі влучила блискавка, її і зовсім вимкнули. Три роки тому градусник і годинники оновили за 700 тис. грн.
Театр
ї Перший в Харкові кам'яний театр на Сумській, 9, якому сьогодні присвоєно ім'я Тараса Шевченка, - візитна картка першої столиці, побудована майже два століття тому. Спочатку глядацький зал був в три яруси, а глядачі скаржилися на низькі стелі і неважливу акустику. Через це театр не раз переробляли всередині, залишаючи незмінним лише його фасад. Зараз харків'яни можуть не тільки насолодитися дійством на сцені, а й відправитися на екскурсію по старовинному приміщенню. Так, на першому поверсі можна відшукати старовинні фото культових акторів Сари Бернар, Елеонори Дузе, Марії Заньковецької, які виступали на харківській сцені. У музеї театру збереглися п'єси, за якими сотні років тому ставили вистави, а на складі костюмів до сих пір можна відшукати наряди з бирками іменитих акторів. Приміром, театрали знайшли костюм, в якому 85 років тому виходив на сцену актор і режисер Мар'ян Крушельницький.
Особняк з печальною історією
Наприкінці позаминулого століття відставний полковник побудував для сім'ї двоповерховий особняк. З роками будинок "підріс " на два поверхи, перетворився на улюблене місце відомих письменників Олександра Довженка, Остапа Вишні, Володимира Сосюри, які зустрічалися в тутешніх редакціях газет, і " прославився " страшними пожежами. У 1911 році посеред дня у напівпідвальному приміщенні, де зберігався феєрверк, прогримів вибух. В результаті вогонь охопив квартири, в яких на той час проживали близько 500 осіб, і п'ятеро із них загинули. Через 99 років трагедія повторилася: близько сотні рятувальників збивали полум'я, яким були охоплені офіси, магазини та кафе, майже всю ніч. На щастя, обійшлося без людських жертв, а будівлю, яку згодом вирішили знести, досі пустує із забитими штбками по вул. Сумська, 11. В майбутньому екс - особяк планують перетворити на сучасний торговий центр, проте до реконструкції поки так і не приступили.
"Найстаріший" Пушкін і будинок банкірів
Навпроти театру ім. Шевченко перебуває сучасна площа Поезії, якою у другій половині XVIII закінчувався Харків. З часом за нею побудували дерев'яний театр, а саму площу називали Театральною або Дров'яною, так як на початку XIX століття тут торгували дровами. Через сторіччя в сквері встановили перший в Україні пам'ятник поету Олександру Пушкіну, а на протилежному боці - бюст письменнику Миколі Гоголю. Неможливо не звернути увагу на будівлю облуправління Нацбанку України. Майже 150 років тому, тоді ще двоповерховий особняк належав купцям, потім перетворився на контору держбанку. А коли банкірам стало тісно, відомий архітектор Олексій Бекетов осучаснив будівлю, додавши ще два поверхи. Вперше в Харкові будівельники застосували новинку тих років - метод нарощування стін під дахом, яку під час кладки піднімали домкратами.
Ящірки
В 1914 -му всеросійське страхове товариство " Саламандра " оголосило масштабний конкурс архітекторів, за ескізом яких мали звести прибутковий будинок. Перша премія тоді дісталася учням художньої школи, але замовники чомусь зупинилися на проекті архітектора Верьовкіна, який і зовсім не брав участі в цьому конкурсі. І хоч надворі була зима, будівельників це не зупинило: за спогадами, креативщики створили штучне літо, натягнувши гігантський брезент і розставивши на будівництві десятки " буржуйок ". Причому всі робітники працювали на совість і щосуботи отримували за це додатковий рубль від генпідрядника, який заїжджав з перевіркою. Якщо шеф не віддячував будівельнику, для останнього це було справжньою ганьбою і навіть могло означати, що його скоро можуть позбавити роботи.
Через два роки результат перевершив всі очікування замовників: в шестиповерховому будинку під номером 17 розмістилося 64 квартири, для зручності мешканців зробили внутрішні водостоки, сміттєпроводи і ліфти. Після революції тут знаходилися установи, підпорядковані раді народного господарства УРСР, і будинок " Саламандра " іменували Домом трестів доти, поки ці контори не переїхали в Держпром.
Зараз будівля знову стала житловою, зоправда, просторі квадратні метри перетворилися на комуналки. Гуляючи по Сумській, неможливо не звернути увагу на старовинну ліпнину, античні скульптури, які хоч і не ровесники будівлі, але дуже гармонійні, а також емблеми на кутах - ящірок - саламандр, які, за легендою, охороняють будівлю від вогню.
Символ Харкова придумали для столиці
Сьогодні на великій сцені Оперного театру по вул. Сумській, 25, розрахованого на півтори тисячі глядачів, виступають найвідоміші артисти з усього світу. Але лише небагато знають, що спочатку будинок мав бути зовсім іншим, а цей проект з гігантською " плитою ", що нависає над двома поверхами, спочатку придумали для киян. Ще на початку минулого століття проект оперного на 2200 місць розробив відомий архітектор Олексій Бекетов, проте тоді реалізувати його ідею завадила Перша світова війна. В 1970 - му, коли в столиці забракували своєрідний проект театру, за нього вхопилися харків'яни. Ротонду з балюстрадою, які в той час були символами міста, а також пам'ятник архітектури XIX століття, де знаходився технікум молочної промисловості, огородили будівельним парканом, і закипіла робота. На жаль, звести будівлю ХНАТОБу, як планували, за " п'ятирічку " робітники не змогли, адже, відповідно до спогадів, на будівництво театру було потрібно в чотири рази більше грошей, ніж розраховували. Ймовірно, якби тоді не було проблем з фінансуванням, Оперний театр Харкова став би найбільшим в країні. Приміром, сцену спочатку планували зробити настільки великою, щоб проводити тут демонстрації і показувати військову техніку.
В результаті, добудувати оперний вдалося лише через 21 рік. Тепер цей будинок є одним із символів першої столиці.
