Чи варто було віддавати життя солдат за цей нещасливий блокпост?

Все-таки незалежні ЗМІ у нас є і вони працюють порівняно нормально. Ну, з невеликими застереженнями по оперативності та достовірності, чого не скажеш про офіційних спікерів від структур - там претензій більше, фільтри стоять ще ті, причому, при фільтрації інформації далеко не завжди керуються міркуваннями військового характеру. Просто прикривають свою п'яту точку.

Загалом, як в будь-якій країні: хтось хоче зірок на погони, і йому плювати, що інші отримують похоронки.
Хлопцям на 32-му дали наказ відходити і вони, слава богу, відійшли.
Тепер про питання чи варто було віддавати життя солдат за цей нещасливий блокпост?
Я не військовий експерт, в моїй стрічці таких достатньо, поправлять, якщо скажу щось не те.
Армія спирається на базові поняття дисципліни. Немає дисципліни - немає армії. Демократія повинна залишатися за воротами частини, в іншому випадку, це закінчиться... Якщо сумніваємося, читаємо про Наказ n1, що перетворив царську армію в набрід (це найяскравіший приклад в сучасній історії), і перестаємо застосовувати ліберальні принципи до військовії машини. Вони не сумісні.

З іншого боку, люди, які армією керують, повинні думати про життя солдат так само, як думали б про життя своїх дітей. І не інакше.
Чи мало створення 32-го БП стратегічний і тактичний сенс? Очевидно, що мало. Чи залишався тактичний і стратегічний сенс в утриманні 32-го БП після повного оточення позицій ВСУ? (Проскакує інформація, що оточення було щільним, пятикілометрова зона навколо БП, напхана важкою технікою і реактивною артилерією сепаратистів). Мені здається, що маючи в анамнезі заздалегідь програшну ситуацію, потрібно врятувати людські життя, а потім аналізувати помилки і наносити удар у відповідь.
Проблему я бачу в іншому.

Скажіть мені, будь ласка, що це за перемир'я, коли важка техніка ворога оточує наш блок пост і обстрілює його? (15-го, коли загинули бійці, перемир'я вже було) Чому ми, на виконання домовленостей, забираємо у своїх бійців важке озброєння і вони залишаються з АК проти танків противника? Кому потрібні такі перемир'я і таке виконання домовленостей? Де, мать би його так, ОБСЄ, яке повинно стежити за тим, щоб обидві сторони слідували умовами перемир'я і припинення вогню?
Донецький аеропорт - це символ протистояння проукраїнських і проросійських сил, тут мені все ясно.
Це такий собі аналог прапора легіону, який не можна втратити. Але символів не може бути багато, втрачається сенс.
Якщо у нас по всьому театру військових дій розкидані символи, за які треба вмирати в режимі радіомовчання, то це свідчення бездарності командування, а зовсім не народного патріотизму.
Якщо держава ставиться до своїх захисників, як видаткового матеріалу, то немає нічого дивного в тому, що захисники начитають так само ставитися до держави. Тільки фатально страждають від такого взаємного нехтування обидві сторони.

Я проти того, щоб піднімати паніку і обговорювати таємні плани українського генштабу всім світом. Я дуже хочу довіряти нашому командуванню і радіти успіхам армії. Але коли починається замітання трупів під килим... Тут вже вибачте! Адже ми досі не знаємо, скільки людських життів ми залишили під Іловайськом. І, думаю, що нам буде дуже важко встановити істину в цьому питанні.
Обов'язок ЗМІ не давати владі брехати.
Обов'язок усіх небайдужих контролювати владу, змушувати її виконувати обіцянки.
Царства небесного на землі не буде ніколи, але навести порядок у царстві людському цілком в наших силах.