До кінця цього тижня, 31 жовтня, планується повністю його розвантажити. А 2 листопада перші партії, до 55 вагонів на добу, підуть на склади Трипільської та Зміївської ТЕС: 34 200 тонн і 50 000 тонн відповідно. Про це оголосив власник вугілля - компанія «Укрінтеренерго».
Завтра-післязавтра очікують прибуття іншого судна MBAFuture з ПАР із майже 79 000 тонн вугілля на борту. А третє судно Bottiglieri Challenger із 85 000 тонн вугілля має прибути 8-9 листопада. Щомісяця в Україну надходитиме до 250 000 тонн цього палива відповідно до угоди з компанією Steel Mont Trading Ltd про постачання 1 млн тонн південно-африканського вугілля антрацитної групи.
Тане, як сніг
У 2014 році, вперше за останні 15 років, Україна змушена імпортувати енергетичне вугілля. Причиною тому стала окупація та військові дії на території Донецького вугільного басейну, розташованого на частині територій Донецької та Луганської областей. Загальні запаси енергетичного вугілля, куди входить вугілля газової групи та антрациту, в Донецькому басейні складають 31 млрд тонн.
Сьогодні фахівці Міністерства енергетики та вугільної промисловості проводять підрахунки і намагаються визначити, які запаси і яких марок вугілля залишилися на теріторіях, підконтрольних Україні. На жаль, практично всі шахти, які видобувають антрацит, залишилися на території так званих ДНР-ЛНР, і вугілля звідти в Україну не надходить.
За даними Міністерства, у січні-вересні поточного року видобуток вугілля вугільними підприємствами всіх форм власності скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 13,2%, або майже на 8,1 млн тонн - до 53,4 млн тонн. Як заявив профільний міністр Юрій Продан, у результаті бойових дій на сході Україна втратить у річному обсязі близько 30 млн тонн вугілля.
Фактично Україна увійшла в зимовий сезон із величезним дефіцитом палива на складах ТЕС, які виробляють до 45% електроенергії в країні. За останніми даними «Укренерго», на 20 жовтня запаси енергетичного вугілля склали 1,76 млн тонн. Скільки з них антрациту - не уточнюється. Однак це вдвічі менше, ніж зазвичай знаходилося на складах всі останні роки.
Щотижня відбувається скорочення запасів на 5-6%, незважаючи на те, що його намагаються економити усіма можливими способами. Тільки у вересні споживання вугілля знизилося більше ніж на 35%. При цьому, за словами Юрія Продана, Україна збільшила вироблення електроенергії на енергоблоках, які використовують профіцитні марки вугілля газової групи.
Яйця в різних кошиках
Сьогодні в Україні на вугіллі повністю або частково працюють усі 14 теплових електростанцій (ТЕС). Із них 7 - на вугіллі газової групи «Д» і «Г», і 7 - на вугіллі антрацитної групи «А» і «Т». Принцип їх будівництва свого часу був наступним: звідки яке вугілля було дешевше завезти з точки зору логістики, такі блоки і ставилися.
Найпростіше станціям ДТЕК «Західенерго». Вони спроектовані для споживання вугілля Львівсько-Волинського басейну, а там видобувається тільки газова група. Одна проблема - дуже невеликі обсяги, всього 1,6-2 млн тонн на рік. Делегація Міністерства вже була в об "єднанні «Львіввугілля» і вивчала можливості збільшення видобутку ще на 400 000 тонн на рік. При невеликих капіталовкладеннях це можна зробити досить швидко. До того ж газове вугілля можна легко купити у тій же Польщі.
Видобувається воно й на шахтах у Дніпропетровській області. Ось тільки затребуваність його обмежена. Крім трьох західноукраїнських ТЕС, які споживають ці марки, залишається чотири ТЕС на сході і в центрі. З них дві - Зуївська та Курахівська - зараз перебувають на окупованій території, і дві - Запорізька і Вуглегірська - на вільній.
Зате в зону відповідальності України потрапляє 6 ТЕС, які працюють на антрациті. І тільки одна, хоча й дуже велика - Старобешівська ТЕС - перебуває в зоні контролю незаконних збройних формувань.
Юрій Продан нещодавно заявив, що в Міністерстві вивчають питання переведення блоків ТЕС із дефіцитних марок вугілля «А» і «Т» на доступні вугілля газової групи. «Зараз фахівці в інститутах опрацьовують питання переведення блоків на інші марки вугілля... Але потрібно розуміти, що це неможливо зробити в найближчі дні. Для такої реконструкції необхідно зупиняти блоки, цим ми займатиметься вже після проходження осінньо-зимового періоду», - сказав міністр. При цьому додав, що вартість реконструкції одного котла для переведення з вугілля марок «А» і «Т» на вугілля газової групи оцінюється у 20-30 млн грн.
Заміна є
Наскільки можливою є така реконструкція і скільки вона коштуватиме? А також у чому різниця між вугіллям газової групи й антрацитами?
Відмінність полягає у необхідності дотримання умов із вибухо - і пожежобезпеки системи підготовки палива. «Станції, які спалюють вугілля газової групи, для сушіння використовують димові гази. В системі подачі цього «димгазу» існує обмеження на вміст кисню, тобто така система не вибухне. На станціях, які спалюють антрацит і т.зв. худі вугілля, сушка здійснюється нагрітим до 400 градусів за Цельсієм повітрям, в якому міститься 21% кисню», - пояснює Олександр Топал, заввідділом процесів горіння та газифікації вугілля Інституту вугільних енерготехнологій.
Тому просто так замінити антрацит на кам'яне вугілля не вийде. Вугілля при подачі в топку подрібнюється до розміру менше 90 мікрон (до 95% по масі для антрациту), що збільшує його вибухонебезпечність. А вугільний пил сам по собі є вибухонебезпечним. Фактично, ми можемо отримати технологічні порушення, як це трапилося 29 березня 2013 року на Вуглегірській ТЕС, коли вибухнуло відразу 4 блоки, пояснює фахівець. Але заміна та реконструкція обладнання не така складна.
«Треба урізатися в канал, який відводить димові гази, налаштовувати всю систему з урахуванням балансів тисків і витрат палива під час переробки, і завернути частину системи - зробити рециркуляцію димових газів на вхід системи паливопідготовки, осушення. Наші проектні організації це цілком можуть зробити, а наші заводи - виготовити відповідні газоходи для рециркуляції димових газів», - каже Топал.
За його підрахунками, проектування, затвердження проекту, виготовлення та налаштування займуть десь 4, максимум 6 місяців. Вартість усієї процедури для одного котла - кілька мільйонів гривень, в залежності від обсягу реконструкції. Якщо зараз цим зайнятися, то після закінчення опалювального сезону за півроку-рік Україна могла б перейти на газове вугілля.
Інша справа, чи варто це робити, якщо зараз можна спокійно купити антрацит на світовому ринку. І навіть дешевше, ніж купували на Донбасі. Рано чи пізно ситуація врегулюється, й Україна отримає свій антрацит, адже більше його продавати при такій вартості, в принципі, нікуди.
Резерви також є
Проте цілком покладатися на імпорт навряд чи варто - і ціни, і логістика теж мають властивість змінюватися. На сьогодні, за даними Міненерговугілля, державні та приватні підприємства країни підписали угоди про постачання 5,6 млн тонн імпортного вугілля до кінця 2015 року.
З одного боці, вартість антрациту, купленого Україною в ПАР, складає $86-91 за тонну (ціна не є стабільною, а буде коригуватися щомісяця). Вартість розвантаження-навантаження плюс транспортування до складів ТЕС - $18-21 за тонну. Це трохи менше, ніж собівартість вугілля на деяких шахтах, але не набагато. До того ж, вітчизняні порти можуть прийняти лише 300 000 тонн вугілля на місяць. І це потрібно враховувати. Та й виробництво вугілля антрацитових марок на світовому ринку обмежене. Більша частина його добувається в Росії.
З іншого боку, велике питання, в якому стані Україна отримає свої шахти після звільнення окупованих територій. Станом на 9 жовтня міністр Юрій Продан заявляв, що 83 з 155 вугільних шахт знаходяться на підконтрольних самопроголошеним ДНР і ЛНР теріторіях. У вересні були повідомлення, що на окупованій території 7 шахт знищено повністю, а 60 - працюють тільки на відкачування води. Чи вистачить у них сил протриматися до звільнення, чи їх затопляти остаточно, на сьогодні - питання без відповіді.
Разом з тим, в Україні є запаси вугілля, гідні уваги. Українські вчені про них давно знають, і, на думку, Олександра Топала, сьогодні вони заслуговують на практичну увагу.
Це буре вугілля в Центральній Україні. Його підтверджені запаси - близько 2,4 млрд тонн, прогнозні - 8 млрд тонн. Колись його вже намагалися розробляти, але без ентузіазму - це вугілля досить «вологе» і вимагає посиленого сушіння. Хоча у Польщі та Німеччині найбільші ТЕС працюють саме на бурому вугіллі, тому технології його використання є цілком доступними, і не доведеться нічого винаходити.
Другий резервний варіант - так зване «засолене» вугілля. У Дніпропетровській області його поклади становлять до 7,6 млрд тонн. Товщина пластів 3-6 метрів, глибина залягання - 600 метрів. Його очищення та обробка вимагають великих зусиль. Інвестори поки що не розглядають ці проекти, тому що немає детального опрацювання розрізів. Але Дніпропетровська область вже має певну вугільну інфраструктуру, промислові та людські ресурси, щоб розвивати новий напрямок і забезпечуваті робочими місцями шахтарів.
Рано чи пізно ці проблеми Україні доведеться вирішувати. Незалежно від геополітичної обстановки.
