Це ті, хто хотів виключно спокою - люди втомилися від лихого розгулу майданної демократії і моноліт путінської диктатури здавався їм відповіддю на всі питання.
А за ціною, мовляв, не постоїмо. Можливо, вони і зараз ні про що не шкодують.
Але чимало кримчан ще й сподівалося з переходом під кремлівський протекторат суттєво поправити матеріальне становище, мовляв, в Росії люди живуть краще, ніж в Україні.
Стереотип досить поширений, що й казати. І якщо порівнювати середню зарплату по Москві і Жмеринці, то безумовно, так воно і є. В інших випадках все не так однозначно. Наприклад, якщо порівнювати ту ж Жмеринку з яким-небудь Урюпинском. Але справа навіть не в цьому.
У своїх благих устремліннях кримчани явно випустили з уваги один істотний момент. А саме: розвал існуючого механізму господарських зв'язків ще ніколи і нікому не пішов на користь.
Згадаймо, хоча б розвал СРСР і послідував за ним економічний хаос, коли цілі заводи зупинялися і різалися на металобрухт, зарплату видавали цеглою, наборами вилок і мисок - загалом, хто на що був здатний.
Про те, що історія має властивість повторюватися, в тому числі в економіці, наочно і переконливо свідчать дані офіційної статистики, кримської і українською, за підсумками січня-вересня поточного року.
Якщо брати в цілому роботу промисловості, то різниця ніби й не дуже значна: в Україні падіння на 7,8%, у Криму - на 8,9%.
Хоча в будь-якому випадку результат зовсім не на користь прихильників думки "ось отделимся від України і тоді заживемо". Виходить з точністю до навпаки.
Якщо ж брати по окремих галузях, то картинка виходить ще більш сумна. Основним видом промисловості на півострові є виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.
У Криму зниження на 16,4%, в Україні - нехай і символічний, але все ж приріст на 0,4%. Найбільш великі підприємства - Керченський рибоконсервний завод "Пролив" та Ялтинський рибокомбінат.
На "Протоці" в кінці червня - початку липня відзначилися страйком трудового колективу. Протестували проти зменшення зарплати, яка після відділення від України помітно зменшилася.
Як випливає з коментарів заводської адміністрації для ЗМІ, це сталося з цілком об'єктивних причин - обсяги продажу консервів за останні місяці впали.
"Коли Крим перейшов до складу РФ, всі зв'язки заводу з материковою Україною повністю перервалися. Ми не можемо постачати сировину, нам не дають кредити і відстрочки платежу. Податок на поставки настільки зріс, що собівартість продукції зросла в 2 рази", - пояснила директор "Протоки" з продажу Тетяна Махиня.
Ще більш вражаюче виглядає ситуація з виробництвом вин, коньяку та горілки, падіння на 28,8%, 14,8% і 45,8% відповідно.
Це ТОВ "Кримська горілчана компанія" (раніше - "Союз-Віктан") Андрія Охлопкова, Бахчисарайський, Жовтневий і Інкерманський винзаводи, об'єднання "Масандра" і "Магарач", заводи шампанських вин "Золота балка" і "Новий світ", винзавод "Золота долина", коньячні заводи "Коктебель" і "Маглів".
Серйозні проблеми і в хімічній промисловості, представленої Кримським содовим заводом та об'єднанням "Кримський титан" Дмитра Фірташа, які поряд з "Кримської горілчаної компанією" були одними з головних платників місцевого бюджету.
Кримський хімпром показав зниження на 16%, український на - 20%. Але тут треба прийняти поправку на те, що дані по Україні враховують цілий ряд проблемних підприємств, які давно і, здається, вже безнадійно хворі.
Наприклад, вже багато років стоять Лисичанський содовий завод, калуський калійний завод "Оріана", об'єднання "Карпатнафтохім" і т. д.
А кримські заводи Фірташа до останнього часу працювали досить бойко: за підсумками 2012 р. вироблено 106 тис. т діоксиду титану, в 2013 р. - 108 тис. т. кальцинованій соді, правда, було скорочення з 653,9 до 553,3 тис. т.
Але тим не менш, у Красноперекопську у вересні 2013 почав роботу нові цех з випуску харчової соди, в Армянську введений в експлуатацію новий сірчанокислотний цех.
Так що, насправді, удар по кримському хімпрому більш ніж відчутний. Адже в результаті окупації, Д. Фірташ і його неформальні бізнес-партнери Сергій Льовочкін і Юрій Бойко позбулися значної частини сировинної бази.
Це сталося після того, як Кабінет міністрів України у вересні не став продовжувати з "Кримським титаном" договір оренди Іршанського гірничо-збагачувального (Житомирська обл.) і Вільногірського гірничо-металургійного (Дніпропетровська обл.) комбінатів.
Ці підприємства протягом останніх 10 років були постачальниками ільменіту в Армянськ. Тепер же в холдингу Group DF висловилися про можливість переходу на постачання ільменіту з Індії, але поки це питання не вирішене.
Також були проблеми з київською пропискою кримських хімпідприємств, і конфлікт з новим кримським прем'єром Сергієм Аксьоновим - в тому числі на цьому грунті.
Не виключено, що в підсумку "Кримсоду" і "Кримський титан" Д. Фірташу все ж доведеться продати. Про це вже неодноразово заявляли і топ-менеджмент його холдингу Group DF, і нове республіканське керівництво.
У такій ситуації конфлікту та невизначеності не варто, очевидно, очікувати виробничих рекордів від цих заводів, незважаючи на хороший попит на їх продукцію на зовнішніх ринках.
Не зовсім показові статистичні дані і по металургійному виробництву, представленому Керченським заводом стрілочних переводів і ТОВ "Керченський металургійний комплекс".
Обидва підприємства працюють на проммайданчику колишнього Керченського металургійного комбінату. Сумарно за січень-серпень вони показали приріст виробництва на 0,4%, тоді як в Україні є зниження металургії на 11,9%.
Але тут треба враховувати, що більшість українських метпідприємств знаходиться на Донбасі і були зупинені через АТО.
А що стосується стрілочних переводів, то очевидно, що в т. р. вони поставляються з Керчі для "Укрзалізниці" за договорами, укладеними в грудні 2013, до операції "Крим наш".
Надалі замовлення на цю продукцію УЗ буде розміщувати на Дніпропетровському заводі стрілочних переводів та у львівській корпорації "Укрколия", які зможуть, таким чином, додатково збільшити виробництво.
Чи потрібні будуть керченські вироби в РФ - складно сказати. У всякому разі, досі ВАТ "Російські залізниці" якось обходилися без них.
У добувній промисловості співвідношення формально теж ніби як на користь Криму: тут приріст на 13,2%, по Україні-зниження на 6,8%.
Але, знову ж таки, треба розуміти, що позитив забезпечений виключно роботою ПАТ "Чорноморнафтогаз", для якого українська влада в 2011-2012 закупили 2 морські бурові платформи.
Тому є приріст видобутку нафти і газу на 21,3%. Зате з видобутку інших корисних копалин і розроблення кар'єрів - падіння відразу на 27,9%.
Це, насамперед, Балаклавське рудоуправління, яке забезпечує металургійним вапняком підприємства холдингу "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Як вже зазначалося, металурги переживають, м'яко кажучи, не найкращі часи - як, втім, і вся Україна, так що результати роботи БРУ цілком закономірні.
Точно так само, як і зниження обсягів видобутку вапняків на Північно-Баксанском родовищі для Кримського содового заводу.
Крім того, у легкій промисловості зафіксовано падіння на 41%, тобто майже у 2 рази зменшилося виробництво. Тоді як в Україні легпром за той же період втратив лише 6,1% від минулорічного обсягу виробництва.
Кричущі показники в будівництві: у Криму за січень-вересень обсяг виконаних будівельних робіт впав на 67,5%.
Звичайно, не можна сказати, що в Україні будівництво на підйомі: тут зафіксовано зниження на 17,2%. Але, принаймні, і не в 3 рази, як у Криму.
Наочно свідчать про негативні наслідки української реінтеграції Криму результати роботи транспорту: зниження вантажоперевезень на 32,8%, до 5,462 млн т.
В т. ч. залізничні вантажоперевезення впали на 41,6%, до 2,863 млн т., перевалка вантажів у морських портах впала на 31,3% - до 3,952 млн т.
Знову ж для порівняння: в Україні зниження вантажоперевезень на 6,3%, до 508,1 млн т., включаючи ж.д. транспортом - на 7,8%, до 293,8 млн т., портова перевалка вантажів і зовсім збільшилася на 6,3%, до 106,852 млн т.
І приріст цей, до речі, багато в чому досягнуто завдяки відмові українських промпідприємств і компаній від кримських портів на користь розташованих в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Пасажирський транспорт Криму на цьому тлі ще відносно легко відбувся - зниження на 13,5%, до 194 млн чол., за рахунок скорочення турпотоку з України і погіршення повідомлення з РФ через материкову частину України.
Так і багатокілометрові черги на Керченський пором мало кому з росіян додали бажання знову їхати в Крим на відпочинок.
Між тим, за даними міністерства туризму і курортів Криму, за січень-вересень на півострові побували 3,068 млн туристів. До кінця року ця цифра, звісно, зросте, але не суттєво. Оскільки основний турсезон припадає на травень-вересень і вже завершений. Для порівняння - в 2013 р. турпотік склав 5,89 млн чол., у 2012 був встановлений рекорд - 6,134 млн. Тобто падіння відвідуваності майже в 2 рази, всупереч оптимістичним заявам С. Аксьонова в березні п. р., що сезон пройде "на ура" завдяки паломництву патріотично налаштованих росіян - які, мабуть, заради цього повинні були відмовитися від звичних Туреччини, Єгипту, Таїланду, ОАЕ.
Не вдалося, таким чином, і поправити справи за рахунок російських держслужбовців, яких прем'єр РФ Дмитро Медведєв збирався добровільно-примусово направляти на відпочинок в Крим.
Цікаво, що при двократне падіння турпотоку, оборот роздрібної торговельної мережі в Криму за 9 міс. зменшився всього на 7,6%, а виручка підприємств у сфері громадського харчування (кафе, бари, ресторани, закусочні, шашличні, чебуречні і т. д.) - на 10,3%. Виходить, що з нечисленних приїжджих до Криму цього літа просто здерли в 2 рази більше грошей. Зрозуміло, що якщо люди вже приїхали на відпочинок, вони заплатять, нікуди не дінуться. Але навряд чи вони захочуть приїхати ще. Так що наступний турсезон на півострові ще під великим питанням, ніж минулий.
Окремо варто сказати про кримському машинобудуванні, яке за січень-вересень зменшило обсяги виробництва на 5%. Дана галузь представлена суднобудуванням: керченським заводом "Залив" та Севастопольським морським заводом.
Звучали обіцянки включити їх до складу Об'єднаної суднобудівної корпорації РФ і забезпечити замовленнями, які дозволять завантажити виробничі потужності.
Але, як показують статистичні дані, цього не сталося. По-перше, ОСК РФ теж працює в рамках довгострокових контрактів і не може їх розірвати, щоб перенаправити замовлення на кримські підприємства.
По-друге, військовий Чорноморський флот для РФ має другорядне значення, а упор абсолютно правильно робиться на Північний і Тихоокеанський флоти.
Під них вже давно створена виробнича структура в районах, прилеглих до портів базування. Видається сумнівним, що кримські заводи задіють у роботі на СФ і ТФ РФ. Досить відкрити карту і подивитися, де знаходяться Владивосток і Северодвинск з Мурманськом, а де Керч і Севастополь.
Звичайно, при незалежній Україні кримське суднобудування теж не процвітало, скотившись до ремонту прогулянкових катерів на Севморзаводі. Але і догляд до Росії теж, на жаль, не дасть йому друге життя.
Ну і оскільки розставання між Кримом і Україною сталося не зовсім полюбовно, зараз на півострові є великі проблеми з постачанням води та електроенергії, а також транспортним сполученням з материком.
Кремлівське керівництво обіцяє ці проблеми вирішити, однак поїдений корупційної іржею механізм державного управління працює неефективно і є підозри, що обіцяного кримчанам доведеться чекати не 3 роки, як у відомій приказці, а набагато довше. Не довелося б цю цифру помножити на 10...
Ну і як підсумок усього вищевикладеного - ситуація з добробутом мешканців півострова.
Держстат Криму завбачливо не наводить дані за 9 міс. по зарплаті, вказуючи лише, що в серпні реальна зарплата зросла на 3,7% до липня. Але, тим не менш: зростання споживчих цін за 9 міс. прискорився на 25,9% навіть за офіційними даними.
В Україні цей показник склав 16,2%. Тобто хоча і тут все далеко не благополучно, але в Криму ціни на продукти і товари зростали ще в 1,5 рази швидше.
При цьому зростання цін на продукти харчування в Криму прискорився на 31,4%, в Україні - лише на 15,4%, тобто продовольчі товари на півострові дорожчали в 2 рази швидше.
З послуг освіти в Криму цінове прискорення на 33,7%, по послугах громадського харчування - на 21,7%, за тарифами ЖКГ - на 18,1%, з транспортних тарифів - на 19%, медичних послуг - на 15,5%.
По Україні за 9 міс. маємо індекс у сфері освіти - 4,1%, охорони здоров'я - 21,2%, транспорту - 36%, ЖКГ - 24,3%. Тобто за окремими сферами послуги в Україні дорожчали швидше.
Але в цілому статистика показує, що матеріальне благополуччя кримчан погіршився на половину більше, ніж у громадян материкової України. Інфляційні показники 25,9% проти 16,2% - це факт. А факт, як відомо, річ уперта. З ним не посперечаєшся.
Інакше і бути не могло, адже не одне десятиліття кримська економіка будувалася в зв'язці з материковою Україною. Розрив цієї зв'язки не міг пройти без хворобливих наслідків.
