Російські "Гради" стріляють по мирних жителях Трьохізбенки. З села втекла влада, закрилися школи і лікарні. Ракети знищують будинки і вбивають людей.
Бійцям батальйону "Айдар" доводиться першими діставати з-під завалів дітей і жінок. І мчати в найближчу лікарню. Цього разу хлопці не встигли довезти 7-річну дівчинку, Вона померла в дорозі. Її мама вижила, лікарі ампутували ногу.
У Трьохізбенки ситуація кардинально змінилася, коли на Донбас прийшов черговий конвой. Тоді село перетворилося в пекельний котел. На підконтрольній бойовикам території почали діяти нові правила. "Раніше там їхні були ополченці з їхнього села, вони не били по домівках, тому що там їх родичі. Зараз туди зайшли козаки, росіяни і чечени, а місцевих відвели всіх в Луганськ. А цим, мені здається, яка їм різниця - Трьохізбенка, Чотирьохізбенка. Родичів немає - б'ють і по домівках", - каже Давид, командир підрозділу розвідгрупи "Айдара".
Українські бійці кажуть, що вони стоять на місці і не йдуть в атаку, а це злочин перед власним народом. Кожен день зволікання забирає життя мирних селян. "День перемир'я вони стріляють. А відповідь ми не даємо, тому що у нас день перемир'я. Вони стріляли чисто по селу. Почали давати відповідь, вони все одно стріляють. Дайте наказ, якщо нам дадуть наказ, люди готові йти вперед", - говорить Микола, боєць 92-ї бригади.
Армійці знають, чому бойовики тепер не обстрілюють їх позиції, а мирних людей. В зоні АТО тактику спаленої землі бойовики застосовують не вперше.
На передовій в Трьохізбенки вже інша картина. Тут війна між самими бойовиками. Російські війська, обстрілюючи "Градами" село, видали свої позиції. Нашим воїнам наказу стріляти не давали. І поки терористи з'ясовують стосунки між собою, а українські війська не отримали наказ наступати, місцевим людям залишається сподіватися на Бога. "В церкву люди приїжджають. Церква служить кожен день. Люди збираються і моляться за мир. Щоб мир був, щоб закінчилася ця стрілянина, бомбардування", - каже Ірина Урядова, мешканка с.Трьохізбенка.
