На східній межі регіону розташовані розвинуті і впорядковані комплекси, зате по всій області розкидані поодинокі, "напівдикі" схили і підйомники. Зупинимося тільки на тих місцях, які хоч якось відповідають поняттю "гірськолижний курорт", тобто на схилах є по кілька підйомників, за трасами доглядають, а в окрузі є певна різноманітність житла.
МАЛЮКИ. Крім великих гірськолижних ареалів, в Закарпатті, як уже говорилося, є і схили, які обслуговує один-два невеликих подйомничка, і ніяких надмірностей начебто снігових гармат і ратраків (машини для догляду за поверхнею лижних трас) тут немає. Звичайно, їхати виключно заради катання на такі "курорти" через пів-України - явно не варто. Зате такі місця чудово підійдуть для того, щоб в перший раз в житті стати на лижі. Або щоб коротким катанням урізноманітнити спокійний відпочинок між походами по колиб, саун і поїздками на обов'язкові до відвідування під час відпочинку в Карпатах водоспади. До таких місць на Закарпатті можна віднести нескладні схили в Синяку, Воєводино, Жденієво.
Говорячи про Драгобрат, мають на увазі підніжжя (на висоті 1,3-1,4 м) та схили гір Стіг, Жандарм і Близниця з висотами до 1,8 тис. м. Хоча Драгобрат і знаходиться в Закарпатській області, але він розташований на крайньому південно-сході краю, на межі з Івано-Франківщиною. Тому основний потік приїжджих прямує сюди з Івано-Франківська через Яремчу.
ІДЕАЛЬНА ГОРА. По великій кількості снігу і стабільності снігового покриву Драгобрат поза конкуренцією в Україні: на Новий рік справжній сніговий покрив тут є майже кожен рік. Ось і цієї осені перший сніг тут побачили раніше за всіх у Карпатах - ще в кінці вересня. А по природним умовам ці місця порівнянні з польськими Криницею і Шклярською Порембой. Втім, на те, що подарувала природа, аналогії закінчуються.
ПРОБЛЕМИ. Як повноцінний гірськолижний курорт Драгобрат сприймати не можна: він розвивається без усякого плану. Наприклад, підйомники будуються безсистемно, і немає ніякої можливості організувати загальний абонемент на всі "витяги". Так само безглуздо відбувається забудова готелями і котеджами. Зараз на Драгобраті налічується до півсотні засобів розміщення - від капітально реконструйованих баз ще радянської побудови до що з'являються щороку приватних котеджів. В залежності від підходу власника у вартість проживання може входити сніданок, дво - або триразове харчування.
Епохальних змін на схилах гір Стіг і Жандарм не буде і в цьому сезоні.
Так само доведеться долати 20 км від села Ясіня до підйомників по цій "дорозі мужності". "Як тільки ляже сніг, з'являться загальновідомі проблеми - моторошні розбиті обмерзлі підйоми - розповідає журналіст і автомандрівник Андрій Тичина. - Добре хоч, що в останні роки проїхати можуть не тільки ГАЗ-66 і уазики, але вже і "паркетні" джипи з ланцюгами на колесах". Втім, є і хороша новина: "Укрзалізниця" ввела поїзд Київ-Рахів. Тепер до села Ясіня можна дістатися з Києва прямо без пересадок.
ТРОХИ КРИТИКИ
Керівник лижної школи " Activ Sport Чеслав Домбровскі розповів про невидимих для недосвідченого погляду особливості курортів:
"Біда Драгобрату - цілковита стихійність і непередбачуваність, тому він ніяк не місце для початківців. Схили в районі Воловця-Пилипця - відмінне місце, але за трасами погано доглядають. Біда тут загальна для всіх Карпат: всі економлять на розвиток, не вкладають в інфраструктуру. Так що вчитися стояти на гірських лижах я б радив в інших місцях. Ізки дуже гарні як літній курорт, але слабка система засніження не може забезпечити стабільну якість трас. Красію можна рекомендувати спортсменам середнього рівня".
КРАСІЯ: БЕЗ ЗМІН
В радянський час на горі Красія побудували цілком пристойний по тим часам гірськолижний комплекс. Траси на горі широкі, а поруч повно місця для позатрасового катання. Вже тоді тут з'явилася найдовша в Україні траса з перепадом висот в 600 м. Однак смутні 90-і зробили свою справу: довгий час про Красії знали тільки фанати лижного спорту.
В останні роки Красія змінилася. У розвиток місцевості вклали значні кошти, і тут виникла нехай і маленька, але повноцінна зона катання. Тут поставлені нові підйомники, працюють снігові гармати і ратраки. Крім того, до плюсів слід віднести добре налагоджену систему продажу абонементів на підйомники. Можна купити "проїзний" на день або кілька днів (підходить для більш-менш досвідчених лижників) або на кількість спусків - хороший для новачків. Крім того, адміністрація курорту подбала про пристойний сайт з досить детальною і актуальною інформацією.
Все житло біля підніжжя Красії розташувалося на десятикилометровій ділянці дороги між селами Кострино і Вишка. Вибір в цілому непоганий - від простих котеджів до міні-готелів, які, крім всього іншого, забезпечують трансфер (в одних - дармовий, в інших - платний) до підйомників.
Як розповіли нам в адміністрації гірськолижного комплексу "Красія", траси вже зараз підготовлені до сезону, і справа тільки за холодом і снігом. Ціни на абонементи та прокат залишаються минулорічними. Що стосується житла, то оскільки все воно приватне, то власники поки не склали ціну через нестабільність курсу валют та постійного подорожчання.
БОРЖАВСЬКі ПОЛОНИНИ
Так називають схили хребта висотою 700-1200 м у Воловецькому та Мижгірському районах на ділянці приблизно 10 км (між Подобовцом і Ізками). До Славська звідси - близько 40 км, до Ужгорода - 120.
Гірськолижників ці місця приваблюють пристойною висотою вершин і великою кількістю снігу. Схили на Боржаві суцільно і поруч безлісі. Тому і протяжні траси, широкі і ще місце для фрірайду (катання по цілинному снігу) залишається. Як правило, верхні частини схилів трас підійдуть для досвідчених лижників, а нижче є пологі викоти для початківців. Гірськолижна інфраструктура Боржавських полонин виглядає так: уздовж розбитої дороги від ж/д станції "Воловець" до с. Мижгірья тягнеться ланцюжок сіл і турбаз, біля яких знаходяться нижні станції підйомників. Зони катання тут прийнято називати по довколишніх селах.
Так, село Пилипець розташоване біля підніжжя гори Великий Верх (1600 м) на висоті близько 700 м. Поблизу від підйомників є десяток баз і котеджів, а також 3 бугельних підйомника.
Пилипець - село в 3 км від Подобовця біля підніжжя гір Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м). Гірськолижна інфраструктура між двома селами поступово зливається і зараз можна без особливих старань перейти з трас Подобовця на спуски Пилипця. Навколо села працює 7 підйомників (крісельний і 6 бугельних). Біля одного з бугелів є освітлена траса. Більшість підйомників розташовані на схилах гори Гимба і лише два - на горі Жид Магура. В цілому ж трасу для себе тут знайдуть і новачки, і профі. Розміститися в Пилипці, як і в Подобовці, можна в декількох десятках типових для Карпат котеджів з гучними назвами на кшталт "пансіон", "готель" і більш відповідають дійсності "базах відпочинку".
ТИХІ ІЗКИ
Географічно це місце належить до району Боржавських полонин, розташоване біля підніжжя гори Магура. Воно найбільш віддалене від залізничної станції Воловець. Ізки являють собою мініатюрний гірський курорт. Важлива перевага цього місця: міні-готелі і котеджі розташовані в кількох десятках метрів від нижніх станцій підйомників - крісельного і бугельного. Траси - легкі і середньої складності, причому місцями ширина досягає 200 м. От тільки ситуація зі снігом тут досить непередбачувана - навіть система штучного осніження трас положення не рятує.
Втім, Ізки позиціонують не тільки як місце для катання на лижах, але і як екокурорт. Лазні та масажні кабінети представлені тут в так званій "Спа-хаті". В самому селі Ізки розташована Миколаївська церква, збудована у 1798 р. Крім того, неподалік, всього в 4 км, знаходиться одна з визначних пам'яток Боржавських полонин - водоспад Шипіт. Нарешті, звідси зовсім недалеко (50 км) до знаменитого озера Синевир.
