. З цього почався важкий шлях країни до розуміння того, що необхідно зробити для досягнення зовнішньої безпеки. 15 січня 2008 року було зроблено офіційну заяву про приєднання України до Плану дій зі вступу в Альянс. 3 квітня того ж року на саміті НАТО в Бухаресті було заявлено про те, що в майбутньому Україна може приєднається до Альянсу.
На цьому історія вступу України в НАТО загальмувалася. У 2010 році до влади прийшов президент Янукович, який під тиском Росії заявив про позаблоковий статус країни. Варто зазначити, що згідно з опитуваннями громадської думки, протягом останнього десятиліття, абсолютна більшість громадян України виступали проти вступу в НАТО. Ситуація змінилася тільки в 2014 році, коли вперше число підтримують ідею вступу до Альянсу перевищило число супротивників.
Зі зміною уряду в лютому нинішнього року влада України заявили про зміну пріоритетів у зовнішній політиці. Агресія Росії призвела до зростання прозахідних настроїв у суспільстві. Значна частина населення країни стала бачити в НАТО не агресивний блок, а інструмент захисту національних інтересів. 2 грудня 2014 року під час засідання Україна-НАТО уряд повідомило Альянс про відмову від позаблокової політики.
Коментуючи цю заяву генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг заявив: «Раніше Україна офіційно дотримувалася позиції про свою позаблоковість. Зараз уряд оголосив, що Україна позбудеться цього статусу, і це рішення ми також поважаємо. І якщо Україна подасть заявку на вступ у НАТО, ця заявка буде розглянута».
Звичайно в даному випадку мова не йде про те, що заявку на вступ Україна подасть найближчим часом. Країні необхідно провести серйозні реформи в сфері економіки і оборони. Важливе значення матиме і робота з громадською думкою - без загальної підтримки народу ідея вступу в Альянс буде приречена на провал. Для того, щоб зафіксувати факт такої підтримки, навряд чи вдасться обійтися без загальнонаціонального референдуму. І нарешті найголовніше умова - Україна повинна врегулювати конфлікт на Донбасі, без цього дорога в НАТО буде закрита.
