Вчора наш начальник відділу попросив підвезти до лікарні Калініна, там його родичу робили операцію на серці. Поїздка виявилася багатою на враження.
Спочатку, ще по дорозі, я дізнався, що в Калініна (найбільший медичний центр Донецька - ред.) залишився єдиний судинний хірург. Що за операцію там запросили 45 тисяч гривень. Дорожнечу заходу пояснили тим, що у них для населення немає ні засобів, ні матеріалів. Все тільки для поранених "ополченців". Після тривалих дебатів викотили список. У ньому 100 пар рукавичок, 300 систем, 2 мішка вати і 50 пакетів бинтів. Крім того, ліки, кров, і інше, інше.
Дружина мого колеги жінка пробивна і дійшла до керівництва "ДНР". На 2 тисячі їм допомогли ватою і бинтами. 20 тисяч підкинув фонд Ріната Ахметова. Всього заходу обійшлося в 25 тисяч гривень.
Медики були незадоволені, але операцію зробили. Все пройшло вдало.
Ще на під'їзді до лікарні в очі впало велика кількість автомашин з включеною аварійкою і без номерів. Так їздять представники нової влади. Їздять без правил і яких-небудь понять про дорожній рух.
Ми примостилися на стоянці за територією і пішли до хірургічного корпусу.
Там машин виявилося ще більше. Ще більше було і людей зі зброєю, які вивантажували ящики з гуманітаркою, поранених і чорні целофанові пакети характерних обрисів.
У реанімації теж нудьгувати не довелося. Снували медсестри з каталками і бігали лікарі.
Поки колега розмовляв з ескулапами, я присів на лавочку поруч з людиною у військовій формі і купою нагород на грудях. Погон не бачив, їх приховував накинутий білий халат.
- А у вас тут хто? - поцікавився я.
- Товариш.
- Сильно зачепило?
- Нормально. Слава Богу, що операція пройшла вдало.
- Слава Богу.
Ми трохи помовчали.
- Я дивлюся, ви людина при званні. Надовго у нас цей бардак? - Не витримав я.
Він окинув мене уважним поглядом і, мабуть не знайшовши нічого підозрілого в моїй зовнішності, заговорив:
- Надовго. Роки на три-чотири.
- Але, тут же нічого живого за три роки не залишиться.
- Ми тут тимчасово. Потеплішає - далі підемо. Наша мета Київ.
- Серйозні плани
- Звичайно... Якби місцеві нам допомагали, то ми б до Нового року дійшли.
- А що, не допомагають?
- Вони тільки на блокпостах стоять і в місті чергують, а воюємо ми.
- Росіяни.
- Звичайно. Хіба не зрозуміло?
- Зрозуміло. Значить, народу залишається тільки на гуманітарку сподіватися.
- Народу я б порадив звалювати. Гуманітарка приходить для нас. Спочатку ми пробували частину з неї місцевим передавати для роздачі особливо нужденним, але ті дуже швидко зметикували, що простіше вкрасти.
У дверях реанімації з'явився доктор і покликав мого співрозмовника.
Через деякий час з'явився і колега.
Назад ми їхали мовчки.
Керівник прес-служби Південного регіонального центру МНС Росії Марина Костюкова заявила, що 12 грудня на пункти пропуску "Матвєєв Курган" і Донецьк, що в Ростовській області, прибув дев'ятий "гумконвой з Росії для "жителів Донбасу".
