Не дивлячись на це, Ганна Григорівна не перестала працювати, тримала велике господарство. Пережила чоловіка і навіть онука, який звів рахунки з життям у юному віці.
- Ганна Дацій живе самотньо, донька давно переїхала в Росію. Пересувається за допомогою палички і потребує допомоги. Але нещодавно вона сама стала благодійницею, - розповіла Юлія Бойко, голова Хорольської районної ради. - Ще навесні пенсіонерка віддала перші 3 тисячі гривень на потреби армії, а також внесла на рахунок місцевих волонтерів, які возять в зону АТО провізію, ще 4 тисячі гривень.
Пенсія цієї жінки середньостатистична, шикувати не доводиться. В її пенсійній книзі є дуже показова цифра - в радянський час Дацій отримувала лише 12 рублів! Бабуся навіть телевізора не має, телефону... Так що солдатам віддала останні заощадження.
- Я інакше не можу, дуже хочу допомогти тим, хто відстоює нашу землю. Одну війну я вже пережила. Ми з братом, як могли, підгодовували солдатів, які рили окопи біля села. Віддавали їм останній шматок хліба, збирали шовковицю і смажили насіння, - каже скромна пенсіонерка.
А в 1986 році Ганна Григорівна прихистила у себе сім'ю, яка покидала зону відчуження після трагедії на Чорнобильській АЕС.
- Патріотизм цієї скромної бабусі не показушний, щирий. Ми ледве вмовили її сфотографуватися, коли вручали диплом-подяку від районної ради, - каже Юлія Бойко. - Я дуже пишаюся, що живу поруч з такими людьми. Після розмови з Ганною Григорівною, починаєш по-іншому дивитися на проблеми і багато що переосмислюєш.
