На тижні, що минає президент, Кабмін і Рада демонстрували, що саме в суперечці народжується істина: жоден резонансний законопроект не був прийнятий без бурхливого обговорення і навіть скандалів. Таким чином депутати ясно дали зрозуміти виконавчій владі: епоха безмовного парламентського "одобрямс" закінчилася.
РНБО. 23 грудня Рада "показала зуби" президенту: внесений Петром Порошенком законопроект про розширення сфери діяльності РНБО не набрав необхідної кількості голосів. І хоча "верхівка" наполягала на необхідності прийняти цей закон, три коаліційні фракції – "Самопоміч", РПЛ і "Батьківщина" – синхронно відмовилися підтримати його в парламенті. Основна причина демаршу – спроба прийняти закон в обхід регламентних норм: проект не пройшов процедуру розгляду в комітетах. Проте закон поставили на голосування – в надії на те, що голосів президентської та прем'єрської фракцій вистачить для його прийняття. Але цим надіям не судилося збутися – закону не вистачило трьох голосів.
Володимир Гройсман "врятував" законопроект: він запропонував депутатам направити його на повторне читання, і після внесення правок депутати проголосували за його прийняття. Але своєю "норовистістю" вони наочно продемонстрували президентові: "протягувати" через парламент законопроекти за допомогою кулуарних домовленостей буде складно.
Сам же законопроект, по суті, розширив не так повноваження РНБО, скільки права президента. Адже, згідно з українським законодавством, саме гарант Конституції своїми указами вводить у дію рішення, прийняті Радою безпеки. За допомогою РНБО Порошенко отримав можливість не тільки контролювати дії органів виконавчої влади, а й активно втручатися в їх роботу. До речі, щось схоже в Україні вже було – в 2005 році
, коли РНБО очолював сам Петро Порошенко. Тоді посилення ролі Радбезу закінчилося гучним скандалом між президентом Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко. У підсумку Тимошенко позбулася посади прем'єра, а Порошенко був звільнений з поста секретаря РНБО.
ЗА МИР. А тим часом у Києві побували президенти обох країн – партнерів Росії по Митному союзу – Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв. Частина експертів сприйняли це як спробу Володимира Путіна прозондувати грунт для нормалізації відносин з Україною, адже їх погіршення стало причиною санкцій проти російської економіки. Але більш ймовірний інший варіант: в умовах серйозних економічних проблем в РФ Білорусь і Казахстан намагаються підвищити свою роль в Митному союзі. Тому демонструють зближення з Україною – щоб домогтися певних поступок від РФ. І Лукашенко, і Назарбаєв уже вдавалися до такої тактики на початку 2000-х років в рамках СНД. Тоді незмінним результатом їх візитів до Києва ставали певні "бонуси" в торгових переговорах з РФ. Не виключено, що і сьогодні вони сподіваються таким чином натиснути на "старшого брата". Але, як би там не було, поки обидва президенти заявили про безумовну підтримку територіальної цілісності України. Чим побічно дали зрозуміти, що їхні країни не мають наміру брати участь в "економічному самогубстві", яке загрожує Росії за її позицію в конфлікті на сході нашої країни.
