Саме зараз, коли одні слуги українського народу злили Крим і роблять те ж з Донбасом, інші поспішають витягнути все з-під землі. Зокрема мова йде про таку структуру, як Державна служба геології та надр України. В підпорядкуванні однієї держслужби: нафта, газ, золото, дорогоцінні камені, мармур, бурштин, титан, уран та інші багатства, які криються під землею. Так, все це є в Україні, і за законом, все належить державним підприємствам які зобов'язані розробляти родовища корисних копалин, і доходи від цієї сфери, повинні надходити до скарбниці України. Але наші політики живуть за принципом «ніхто нікому нічого не повинен, але всі повинні нам».
Хто кому і що почому?
Наша країна багата на родовища природного газу і нафти. Десятки бурових установок працюють в Полтавській, Львівській, Харківській, Івано-Франківській областях. А в 70-х, Україна була імпортером газу в Росію, Білорусь, Литву, Польщу, і здобувала при цьому близько 60 мільярдів кубометрів в рік. Зараз же цей показник скоротився до 18 мільярдів. До того ж геологи довели, що в наших надрах є близько трильйона кубометрів газу (сланцевого), але для його видобутку потрібно залучати іноземні технології. Хто ж з наших олігархів погодиться поділитися? Їх життєве кредо - «і сам не гам, і іншому не дам». Також в Україні видобувається більше ніж двох мільйонів тонн нафти в рік. Чи знає «простий смертний» в Україні, про таки потужності? Не знає. А про те, що весь житлово-комунальний сектор опалюється виключно газом, видобутим в нашій країні, а «золоте» російське паливо держава закуповує для потреб промисловості? Не знає.
Для цього постаралися ставленики колишнього режиму, такі як Едуард Ставицький, Віталій Захарченко, Дмитро Фірташ, та їх попередники, і продовжують намагатися послідовники. Головою Державної служби геології та надр України є Дмитро Кащук. Спочатку він був протеже Василя Горбаля - екс-регіонала та почесного президента «Укргазбанку» (як це символічно), і ставлеником «Свободи».
Зараз його позиція дещо змінилася, оскільки на зміну міністру екології, «свободівцю» Андрію Мохнику, прийшов новий головний «еколог» від «Батьківщини» Ігор Шевченко. Але Кащук залишився на своєму посту. Мабуть, його не бентежить зміна влади, та новий міністр не проти сісти на вже налагоджену схему.
А вона полягає ось у чому. Всі поклади і родовища цінних ресурсів проходять через руки «Держгеонадра», а саме через Дмитра Кащука, під керівництвом раніше Мохника, а тепер Шевченка, а ті проводять аукціони, з їх продажу. Тільки проходять такі торги дуже дивно. По-перше, купити нафтове родовище можна за 5 тисяч доларів, а по-друге, зробити це можуть тільки обрані. Такі аукціони більше схожі на театр абсурду, де мільярдери торгуються за нафту і газ, починаючи від 3 тисяч гривень, а ставка (крок) аукціону 500 гривень. При цьому олігархи з якоїсь причини виявляються нездатними зробити навіть такий крок, і «програють» (вірніше підіграють) потрібне конкурентам. І це при тому, що витрати на реєстрацію для участі в подібному аукціоні, часто перевищують кінцеву вартість лота. Ось і виходить, що нафтові шейхи українського розливу платять за пару папірців дорожче, ніж за нафтові поклади. А ми з вами за куб імпортного розведеного газу (при тому, що користуємося українським) - як платимо за золото.
Українські «шейхи», їх ставленики та приймачі
Своїми «Держгеонадра» завжди були, є і будуть екс-міністр екології Едуард Ставицький, екс-міністр МВС Віталій Захарченко, і просто «хороша людина» Дмитро Фірташ.
Якщо хтось думає, що ці панове минуле української історії тому, що Ставицького розшукує Інтерпол, Фірташ затриманий у Відні і чекає екстрадиції в США, ну і Захарченко вдень з вогнем шукають, то ви помиляєтеся. Система аукціонів була введена новою владою, як гарантія чесності - мовляв, все прозоро і демократично. Але на практиці виходить трохи інакше. Перші два аукціону проведені в листопаді 2014 року виграв Едуард Ставицький. У псевдо-торгах приймали участь дві компанії «Авантаж Енерго» і «Слобиднафта», зареєстровані за місяць до аукціону. Їх засновниками виявилися дві офшорні компанії, одна в Панамі, інша на Сейшельських островах. Контактна інформація, зазначена «Слобиднафтой», який належить київській фірмі «Кітпред», що торгує запчастинами для китайських автомобілів. Директором цього підприємства значиться якийсь Ден Сяосю, який випадково опинився радником Ставицького. Екс-міністр, призначив китайця координатором державної програми заміни природного газу кам'яним вугіллям. Це ще одна корупційна схема епохи Януковича. Але зараз не про це. Ось таким чином, втік Едуард Ставицький, за допомогою підконтрольних йому людей, і нинішнього керівництва, купує нафтові родовища дешевше, ніж стару іномарку.
Махінації Фірташа, який має стратегічні запаси титанових руд, у світовому масштабі, і Захарченка з його золотими шахтами, повірте, не відстають. Але набагато цікавіше і трагічніше те, що стару схему тепер опрацьовують і покривають представники «нової» влади. Прекрасну кругову поруку провернув Арсеній Петрович Яценюк. Він посадив у крісло міністра екології Андрія Мохника, той у свою чергу призначив главою «Держгеонадра» Дмитра Кащука. Хоча одна ланка з цього ланцюга змінилося з Мохника на Шевченка, основні «стовпи» не похитнулися. Маючи таку «кришу» як Яценюк, і настільки струнку систему дерибану і відкатів, схема «Держгеонадра» точно не буде порушена.
На закуску, можна згадати екс-регіонала Володимира Продивуса, який давно мітить на трон бурштинового короля України. І, до речі сказати, досить часто спливає у конфлікті між Яценюком і Порошенко. Маючи до недавнього часу «свою людину» на посаді головного прокурора країни, Продивус і його хлопці, постаралися зробити все, щоб збанкрутити підприємство «Янтар - Україна». З допомогою прокуратури практично всім ліцензіатам, які видобувають бурштин, приходило повідомлення про невиконання умов ліцензії. Щоб вирішити ці питання багато з них виходили на Дмитра Кащука, а той за немаленьке «спасибі» в доларовому еквіваленті, вирішував ситуацію.
Загалом, і в цілому картина незмінна: прибуткові схеми жоден український політик валити не буде, хіба для того, щоб розорити іншого. А значить Яценюк, який змінив Азарова, Порошенко, який змінив Януковича, і Шевченко на місці Мохника нічим не краще за своїх попередників.
