Не встиг стихнути дзвін келихів за святковими столами українців, як в інформаційному полі вибухнув гучний скандал. Привід, для миттєвого протверезіння української громадськості і чиновників всіх мастей, дав телеканал «Інтер», який запустив у свій новорічний ефір порослих гламурним мохом завсідників російських «блакитних вогників», в числі яких були одіозні представники російської естради, є персонами нон грата в Україні за публічну підтримку анексії Криму та сепаратизму на Донбасі.
Реакція українського суспільства, РНБО, Нацради з питань телерадіомовлення, міністерства інформаційної політики та міністерства культури на антиукраїнський демарш телевізійників, не змусила себе довго чекати.
Дії керівництва «Інтера» були розцінені як плювок, опоганює пам'ять загиблих Героїв на Майдані та у війні з сепаратизмом на південно-сході країни. А серед заходів впливу на телевізійників пропонуються досить радикальні: від негайного відключення передавального сигналу, до відкликання ліцензії на найближчому (15 січня) засіданні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. На яке, до речі, запрошені представники РНБО, СБУ і, зрозуміло, керівництво телеканалу.
Не станемо аналізувати інформаційну політику цього телеканалу, відзначимо лише, що в ЗМІ було досить багато критичних публікацій про «Інтері», з цілком обґрунтованими звинуваченнями у «заангажованості», «антиукраїнськості», «проросійськості» та інше.
Чому ці сигнали не стали у свій час предметом вивчення і розгляду для Нацради з телерадіомовлення, Мінінформполитики і силових відомств? Невже чиновники досі були не в курсі, що проти України ведеться так звана «гібридна війна», одними з головних компонентів якої є всілякі інформаційні атаки? В тому числі і з деяких українських інформаційних майданчиків.
Нонсенс, але сьогоднішні претензії до «Інтеру» є безпідставними, оскільки формально телеканал не порушив жодних регламентів і норм існуючих законів. Адже ніде не сказано, що особа, яка є персоною нон грата, не можна показувати в телеефірах, тим більше - розважального формату.
Власне, саме на цьому наполягає керівництво телеканалу, що заявила про політичний тиск.
Анітрохи не претендуючи на роль адвоката, все ж таки задамося питанням - «тягнуть» чи твердження про те, що «Інтер» порушив морально-етичні норми і образив українську телеаудиторію, на такі радикальні заходи, як відкликання ліцензії? Чи вирішить це проблеми чистоти всього українського телеефіру і, тим більше, принесе якісь відчутні бонуси в інформаційній війні з РФ?
Очевидно, що «заборонити», «вимкнути», «відібрати» - це цілком у революційно-популістському дусі, проте, не зовсім в рамках закону. Якщо Міністерство інформаційної політики та іже з ними функціонують тільки для цього незавидною виглядає доля країни в протистоянні з агресором. У всякому разі - на полях інформаційних воєн - вже точно.
Не можемо вибудувати ефективну контргру - так хоч давайте навчимося «відключати» і «відбирати» в рамках закону, прийнявши необхідні нормативні акти у парламенті. Щоб поняття «персона нон грата» могло бути розширено і на ЗМІ, а особи, які займаються антиукраїнською пропагандою, табуіровались в телеефірі на законних підставах.
Поки ж, метушня навколо «Інтера» схожа на примітивний перерозподіл преміум сегменту ринку електронних ЗМІ, щедро заправлений» ідеологічним «соусом». Що дає багату поживу для злостивості нашим контрагентам по той бік українсько-російського кордону.
Пора нарешті зрозуміти, що проблеми інформаційної безпеки країни не в наявності телеканалів, контрольованих тими чи іншими олігархічними групами з їх інтересами, а у відсутності цивілізованих, однакових для всіх правил гри.
Усунути проблему вдасться не скоро, оскільки її рішення лежить, як це не дивно, в суто економічній площині.
Лише прийнявши нормальні, а не імітаційні (як у випадку з законом про трансфертне ціноутворення), нормативні акти з деоффшоризації економіки, ми зможемо навести порядок в українському телеефірі.
Адже тільки за умови впізнаваності кінцевих бенефіціарів та прозорості у фінансуванні телеканалів, значно «рівніше» стануть всі учасники ринку, з'явиться конкурентне громадське телебачення, а у більшості гравців просто відпаде бажання закуповувати російську телелабуду.
Схоже, що поки у нас не придумано нічого іншого крім створення всяких «Казус Беллі», формальних і надуманих приводів для оголошення війни конкурентам з телеефіру.
