Поховали під залп важкої батареї
Ховали мого сусіда Василя Кононовича явно не за заслугами перед Вітчизною. Типовий роботяга, він беззаперечно виконував накази начальства, в тому числі - прибирав на території цеху чужі недопалки. Та й після виходу на пенсію жив покірно, не пред'являючи претензій до продавщиць, якщо ті обраховували його при покупці четвертинки. А тут не встигли цвинтарні мортуси висмикнути мотузки, як пролунав салют з чотирьох гаубиць. Фугаси пройшли над цвинтарем і розкололи тишу на тисячі осколків.
- Не по чину ховають, - мовив сусід Василя Кононовича, початківець пенсіонер Коля, однак його дужий голос заглушило клокотанье реактивних снарядів. - Лягай! - крикнув він, і народ, включаючи вдову, уткнувся носами в витоптаний сніг.
Тільки звичні до смертей грабарі продовжували свою похмуру справу і півтону обговорювали види на майбутній гонорар.
Від запрошення на поминальну чарку я ухилився. Дуже вже обтяжливо споглядати, як громадяни роняють сльози в тарілки з борщем, так і стрілянина, чесно зізнатися, геть відбиває апетит. Наприклад, в переддень Різдва Христового безропотний Василь Кононович зізнався мені й Колі, що для нього трапеза закінчується з першим гарматним пострілом.
- А ви, - порадив Микола, - перед цим прийміть добру чару. І апетит з'явиться, і нерви заспокоюються.
- Пробував. Не допомагає. І не боюся смерті, а в серединці ніби могильний хрест із залізобетону. Того і дивися, задавить, як задавило двоюрідного брательника у власній квартирі плитою перекриття.
Записалися в клуб самогубців
Задзвонив мобільник і одним махом відсунув на другий план картину поховання діда Васі:
- Ти в курсі, що на маріупольській трасі під Волновахою снаряд накрив рейсовий автобус? - запитала журналістка з київської газети. - Якщо так, то поділіться, будь ласка, подробицями.
У свою чергу зв'язуюся з волновахскими колегами, прошу спростувати або підтвердити отриману інформацію.
- На жаль, сумний випадок дійсно мав місце, - послідувала відповідь. - Осколки буквально зрешетили автобус. Десять чоловік убито, тринадцять поранено. Сталося це на блокпосту біля Волновахи.
- Не тринадцять, а вісімнадцять, - уточнили медики районної лікарні. - Двоє перебувають у критичному стані.
Взагалі-то, я намагаюся не вдаватися до інформації з чужих вуст. Однак дістатися до місця дтп не представлялося можливим. Нашу мобільну групу люди в камуфляжі розгорнули ще на під'їзді до траси Донецьк-Маріуполь.
- Ви що, - запитав чоловік з автоматом, - вирішили записатися в клуб самогубців? Чи не чуєте відгомін бою?
Де саме ішов бій, я уточнювати не став. Гриміло по всьому горизонту, найбільш інтенсивна стрілянина лунала з боку Докучаєвська. Ми навіть знайшли в небі над містом дві зграї реактивних снарядів. Падали вони в промзоні, все ближче забираючи до центру. Сорок хвилин я вже займався обстеженням центральних вулиць, звідки ще не вивітрилася гар спаленої вибухівки. Пряме попадання в дах п'ятиповерхівки біля автовокзалу, зруйновані приватні будинки й дворові споруди, вибиті шибки, обірвані дроти електромереж...
Попутно намагаюся з'ясувати розміри і характер пошкоджень: «Газопроводи пробиті в місцях 19... Без опалення залишилися мешканці вулиць Щорса, Ползунова, Тельмана... Розбита передостання електропідстанція, витекло дефіцитне масло... Поранених тільки почали доставляти загальна кількість постраждалих поки що невідомо...»
Засіяли узбіччя колесами
Як стало відомо, до ранку число загиблих під Волновахою збільшилася ще на дві людини, рух на відрізку траси перекрито, по причині приїзду інспекторів ОБСЄ артилеристи відпочивають, а сама трагедія отримала резонанс.
На тій же магістралі близько місяця тому відбулося аналогічно нп. Ось зроблена по гарячих слідах запис у похідному блокноті бліц-інтерв'ю з служивим блокпосту біля селища Оленівка:
«Вогонь, судячи з інтенсивності, вела важка артилерія. А у нас в черзі на перевірку накопичилося близько тридцяти одиниць громадського автотранспорту. Десяти з гаком водіям і пасажирам відверто не пощастило. Їх останки можете зараз виявити на дорозі та за узбіччями, де розкидало колеса, двигуни та інші деталі. Скільки було поранено, мене зачепило осколком по передпліччю, сказати не можу».
Траса Донецьк-Маріуполь, як і багато що йдуть уздовж лінії бойового зіткнення напряму, без перебільшення можна вважати дорогами смерті. По суті справи, всі вони піддаються бомбардуванням, причому, артилерія часто б'є по ділянках, де немає ні військової техніки, ні блокпостів. Водії автобусів впевнені, що йде планомірний відстріл цивільного автотранспорту. Отже, що сталася на околиці Волновахи трагедія не виняток із загального. І дуже сумнівно, що воно виявиться останнім у братовбивчій війні, яка вже забрала тисячі людських життів, у тому числі скромного життя пенсіонера Василя Кононовича, чию душу обстріл перетворили на могильний хрест.
