Де свіжі бригади і армійські корпуси?.. Де обіцяний центр розвідки імені Смешко?.. Де налагоджена система військової підготовки населення - хоча б у прикордонних областях?.. Останні події на фронті говорять про те, що у нас немає навіть необхідних тактичних резервів для локалізації активності противника. А нам потрібна резервна армія...
Важкі бої за Донецький аеропорт, на Бахмутці, в Щастя, поблизу Дебальцеве, на всьому протязі фронту - це тільки репетиція.
Ворог промацує нашу оборону, розкриває позиції артилерії, відволікає сили і увагу від ймовірних напрямків удару. Ударів може бути декілька:
1. від Волновахи - на Бердянськ;
2. на Лисичанськ з наступним поділом на Артемівськ-Слов'янськ-Краматорськ, і вздовж адміністративного кордону Луганській області на північний схід;
3. з боку Красна Талівка - на Старобільськ.
Завдання - оточити і знищити наші основні сили.
Почати можуть протягом найближчих двох тижнів, щоб встигнути до весняного бездоріжжя. Це, звичайно, тільки припущення. Можливо, нічого не трапиться, але десяток бригад з «ополчення» ЛНР-ДНР вже збиті, пройшли посилену бойову підготовку; а сотні танків, артсистем, установок РСЗВ, отриманих від російського «військторгу» поки ще не введені в бій...
Сьогодні вищі військові чини кинулися закривати пролом і піднімати рейтинг президента в Донецькому аеропорту. Там, де недавно наші кіборги проходили принизливу процедуру «перевірки» бандитами Мотороли, тепер розгортаються епічні битви. Другий день грають бравурні марші; спікери влади надриваються від «позитиву»; війна представляється кривавою, але швидкою пригодою.
І перемога, здається, вже близька... Це неправда. Все тільки починається.
Сьогодні у нас немає стратегії перемоги, немає політичної волі до перемоги, немає лідера, що володіє волею і збройною стратегією. Договорняками агресора не зупиниш. Показовим поверненням втрачених позицій в аеропорту війну не виграєш. Необхідна системна робота; потрібні нові люди.
