"Давай $100 за лоша, або воно піде на м'ясо"

Дивлячись на цю тендітну жінку з пронизливими карими очима, ніколи не повіриш, який віз клопоту вона тягне на собі. Оксана Хльобас - президент Федерації кінного спорту в Закарпатській області.

- Це одна назва - президент, - сміється Оксана. - Воно не заважає мені коней чистити і бігати вранці з тачкою сіно возити. Адже лошадник - це діагноз на все життя. В сідлі я з пелюшок. У мене дід ветеринар, у дворі постійно коні і корови гуляли.

Найжахливіші для Оксани часи видалися після розвалу Радянського Союзу. Тоді в місцевій державній стайні гинули від голоду коні. Малятко підгодовувало змарнілий табун сухарями і морквою. Але це крапля в морі. З 33 голів загинуло більше половини. З тих пір Оксана не може пройти повз страждання коня.

- В минулому році привели мені лоша і кажуть: або ти даєш нам 100 доларів, або воно йде на м'ясокомбінат, - згадує Оксана. - А лоша це стоїть, мотає головою: не хочу на м'ясо! Довелося купити, Кузьмою назвали. А нещодавно зателефонував мені знайомий, розповів: місцевий дід крав ліс і попався лісникам. На штраф грошей немає. Хотіли за сплату забрати його кобилу на м'ясо - це 3000 грн. Загалом, я викупила кобилу. Через півроку вона народила лоша.

Талант у Оксани особливий - з непоказного на вигляд коня вона може виховати справжнього скакуна.

- Як-то викупила коня біля Дніпропетровського кінного заводу. Його там годувати було нічим, - зітхає Хльобас. - Кінь виявився просто чудовим, невтомним - взагалі не зупинявся, стрибав через бар'єри, як заведений. Я довго його усмиряла, виїхала, і тепер він щасливо живе в Швейцарії. Або ще історія. Хотіла врятувати нещодавно ожеребившуюся кобилу, але дивлюся, вона - не жилець. Викупила її лоша, хоча у мене в стайні вже місця не було. Два роки ми його по лісах вигулювали, зараз стоїть, руда морда. 8 років вже у санях бігає, людей катає.

Оксана запевняє: коні хитрі тварини. Кінь, на якому вона виступає на змаганнях, на прізвисько Гасконець, одного разу просік: якщо навколо з'являються машини з причепами і нові конячки, значить, скоро йому скакати щодуху.

- Веду його на ветконтроль, навколо причепи, а кінь кульгає! На всі 4 ноги, - згадує Оксана. - Кошмар! Але ветеринар його розкусив, випусти, каже, на луг. Гасконець, коли на поле вийшов, себе і видав - хвіст підняв, поскакав. Ніякої кульгавості. Тепер я навіть не кажу коням, що ми їдемо на змагання...

БУЛО ДІЛО

Не лякайте коней

Торік місцева влада вирішили провести спортивний парад. Гордість - конячок - поставили попереду колони. Відразу за ними - духовий оркестр. Третіми йшли високі чини - губернатор, мер. І - гримнув марш...

- Як тільки вони в барабани ду-дух, коні з переляку підняли хвости і наробили коржів, - сміється Оксана. - І так всю дорогу, поки музика гриміла. Довелося організаторам терміново шукати фахівців з керлінгу" з лопатами. Вони весь парад гній з-під ніг чиновників і вигрібали.