"З кожних 100 чоловіків,
10 взагалі не повинні бути там,
80 - просто мішені,
9 - справжні бійці,
і нам пощастило, що вони є,
тому що вони приносять перемогу.
Але ще є один,
він - Воїн, той який живими
призведе інших назад"
Геракліт про війну
Фронту не потрібні потенційні дезертири.
Звичайно, кращим варіантом, про який не можна забувати ніколи - було б все-таки домовитися про мир, адже коли-небудь обов'язково закінчиться війна, а наші онуки точно не будуть воювати один з одним. Невже логіка розуму, моральності, істинної віри і гуманізму не здатні в політичних верхах перемогти логіку амбіцій, тестостерону, війни і грошей?
Адже найкращі - здорові, розумні, освічені, молоді патріоти своєї країни нам так потрібні тут, щоб знищувати корупцію, змінювати систему і людей у владі і будувати справедливу країну.
Але сьогодні на порядку денному у нас - мобілізація. Чому люди не хочуть йти на війну? З багатьох причин - хтось проти насильства і усвідомлений пацифіст і впевнений, що якщо всі були б такими - в світі б не гинули щорічно мільйони людей. Хтось з релігійних міркувань не хоче взяти зброю в руки. Хтось розуміє, що в разі загибелі його сім'ю нікому буде захистити, а на державу поки що не дуже можна покластися. Ще хтось досі не може зрозуміти, чия це війна і заради чиїхось економічних інтересів стравлюють, а потім вбивають людей. Ще хтось не розуміє, чому досі стрункими рядами йдуть з України молоковози і всякі інші вантажі в Крим на продаж, ще хтось дивується - чому український бізнес жваво торгує в Росії, якщо у нас війна. Так що ж їм робити? Як знайти законний спосіб «закосити»?
Як уникнути боягузів, зрадників, наркоманів, алкоголіків та інших зовсім непотрібних і навіть шкідливих людей на передовій?
Вихід є. Потрібно прийняти закон про альтернативну службу. Потрібно прийняти об'єктивну реальність і зізнатися собі, людям і державі в тому, що ті, хто не хоче, не може, або боїться йти воювати - це перші кандидати в дезертири. Деяких з них можна поступово в бойових умовах перевиховати (а значно краще правильно відібрати та підготувати). А деякі - психологічно не готові до війни люди, яких згодом ми з вами будемо лікувати від важких психічних розладів, це потенційні самогубці і перші 200-і 300-і, бо зі страху вони роблять дурниці, які не зробить нормальний свідомий боєць. І одна справа «косити» від армії, але зовсім інше «косити» від війни. У В'єтнамській війні було близько 40 тис. загиблих американських солдатів, а протягом 10 років після її закінчення майже 20 тис. вижили і повернулися назад покінчили життя самогубством в результаті наслідків бойової психічної травми.
Для того, щоб люди перестали ховатися від повісток у військкомати, звільнятися з роботи, розлучення або виїжджати з країни, необхідно терміново розробити закон, який буде дозволяти їм не йти на фронт на законних підставах. І служити Батьківщині на інших фронтах - у цивільної оборони та захисту, приносячи користь, а не шкоду. Ніж "плодити" дезертирів, майбутніх самогубців і психічних хворих, чи не краще їх використовувати в кращих мирних цілях? Не нести хабарі корупціонерам у військкоматах, не наповнювати негідникам кишені - це повинно залишитися в минулому житті. Якщо сам не боєць і в цивільну оборону не хочеш, і в госпіталь не хочеш - тоді плати штраф і простеж, щоб гроші потрапили саме тим, хто зможе захистити тебе та твою родину, а не в корупційні схеми.
Передбачаю вигуки про те, що відкуповуватися будуть, в першу чергу, багаті, а бідних знову відправлять воювати і вмирати за чужих синків. Альтернативні варіанти служби можуть бути різні. Не тільки на платній основі. Давайте розробимо і приймемо інші варіанти - робота на оборонному підприємстві, в інженерно-будівельних підрозділах, служба в міських патрулях, робота в інтернаті. Варіантів може бути маса. Але робити це треба вже зараз.
І тоді слово «дезертир» назавжди піде з нашого життя, тоді ми зможемо пишатися кожним, хто по-своєму любить свою країну. Просто потрібно, щоб держава не "розводила" дезертирів, а допомагала людям з релігійними та психологічними особливостями знаходити своє місце в житті. Альтернатива є завжди. Питання в тому, щоб вона була корисною суспільству і людині.
