Нещодавно Бірюков писав гнівний пост про "сука-ура-патріотів" із Західної України, які не хочуть воювати. Але вдатися в життя "западенців" і подумати, чому саме вони шлють нафіг воєнкомів, ніхто навіть не збирався.
Пояснюю.
У західних регіонах, навіть статистично, люди народжують більше дітей. І не по одній дитині. 2-3-4 дитини в сім'ї вважається нормою. Ще є літні батьки, яких фактично утримують їх численні діти призовного віку.
Увага, питання - які джерела доходу в сільських, та й у міських, сім'ях на Західній Україні? Відповідь - виїзд на заробітки. Іншої роботи просто немає. І це не кваліфікована праця, як загальновідомо, а, у кращому випадку, - будівництво.
Говорити про те, що мовляв призовники замовили собі автобуси і поїхали в Росію - розписатися в повному незнанні реалій. Та вони щороку замовляють ці автобуси і їдуть на заробітки. Півроку будинку, півроку на заробітках. Тільки так. У деяких випадках, дітей взагалі віддають на виховання бабусям-дідусям, а на заробітки виїжджає не тільки тато, але і мама. І це не явище сьогоднішнього дня. Так було ще "за найяснішого цісара".
Почалася війна, люди пішли воювати.
А назад поїхали труни. Або почали приїжджати тих кого комісували без рук або ніг. Що для будівництва "на чехах", в общем-то, рівнозначно. А якщо бог вберіг - хто сім'ю годувати буде, поки тато в посадці під Станиці Луганській?
Чи живуть патріоти на Західній Україні?
Так, живуть. Але ці патріоти з двома дітьми. Які, кажучи відверто, не дуже розуміють, навіщо помирати або калічитися за "руських на Донбасі, хай йдут в свою Росію зі своїми копанками". А ще вони чітко чули слова про закінчення "АТО за години".
Люди хотіли захищати свою країну зі зброєю в руках!
Всі пам'ятають патріотичне піднесення і черги у військкомати, коли почалася анексія Криму. Люди хотіли захищати свою країну зі зброєю в руках. Вищі чини навперебій пафосно заявили про священну війну. Чим справа закінчилася? Каламутними договорняками та порожніми розмовами.
Реформи та нова економіка
А ще всі думали, що зараз негайно почнуться реформи і побудова нової економіки, при якій поїздок на будівництва можна буде уникнути. Замість цього народ рік слухав історії про злого Путіна, який замінив собою "папередніков" Миколи Азарова.
Мужики не розуміють.
Державні мужі, крім гучних і наскрізь брехливих військово-патріотичних заяв, не зробили нічого, щоб пояснити людям, за що вони повинні воювати.
Що робимо - домовляємося або воюємо? Якщо воюємо, то наступаємо або відступаємо? Що відбувається взагалі - АТО чи війна? Терористи або НЕ терористи? Донецьк беремо, або в посадці сидимо без наказу стріляти, п'ємо горілку і ловимо міни?
А дітей хто годувати буде? Ті, хто обіцяв "АТО за години"?
Не смішно!
