Тисячі українців використовують будь-яку можливість, щоб вберегти рідних і близьких. У тому числі еміграцію.
Усіма справами українських переселенців у Польщі відає міністерство внутрішніх справ. При цьому нашим громадянам навіть не доводиться їхати в столицю Польщі для того, щоб вирішити питання, пов'язані з документами, легалізацією проживання або навчанням. Все вирішується на місці, в курортному містечку Рибалки. Це в 200 км від Варшави.
Сюди, в санаторій, розташований практично в заповідній зоні, наші співвітчизники потрапили в середині січня. Після обстрілу і постійного страху будинку, на Донбасі, тут - спокій, тиша, психологічна реабілітація.
Всі переселенці, їх тут 176 осіб, - етнічні поляки. У Польщі їх перейнялися долею на державному рівні. Підготовка до виїзду проходила в повній секретності - організатори боялися провокацій. З Харкова відлітали на польських військових літаках. Буквально на наступний день в російських ЗМІ з'явилася інформація про цей перельот.
"Що з території України, з Харкова, вилетіли в Польщу 5 військових літаків. На борту були спецназівці республіки Польща, які були в зоні бойових дій - спецназівці, військові. Відчули себе такими спецназівцями, наші діти виявилися найманцями - таке, сміх крізь сльози, можна так сказати", - каже переселенка з Луганська Тетяна Соколова.
Тут вони все більше посміхаються. Тетяна приїхала в Польщу разом з чоловіком і двома дітьми. Переселенці активно вивчають польську мову. Без неї складно продовжити навчання і отримати роботу.
"З роботою у нас спеціальні робочі, роботи тут дуже багато, тут тільки бери і працюй. Я водій і газоелектрозварник, і ця спеціальність затребувана і та дуже затребувана", - говорить переселенець з Луганська Андрій Соколов.
Для Володимира з Авдіївки тема працевлаштування зараз важлива не стільки для заробітку, - тут вони забезпечені всім, скільки для самореалізації.
"Всього вистачає, одного тільки не вистачає, я вже не можу без роботи, мені вже набридло. Я працював до самого останнього моменту працював на великому заводі", - розповідає переселенець з Авдіївки Володимир.
Після запитання: "чи збираєтеся повертатися?", Володимир з трудом стримує емоції.
"Тим більше, мені нікуди вертаться - Що будинок розбомбили? - Вчора подивився, потрапив снаряд в мій будинок", - зазначив переселенець з Авдіївки Володимир.
Що з їх будинком, Анжеліка і Олександр не знають. Вони жили в п'яти кілометрах від донецького аеропорту. Поїхали ще в травні.
"Я що не подзвоню сусідці, вона навіть говорить: я не можу до вашого дому дійти, я весь час сиджу в підвалі", - говорить переселенка з Донецька Анжеліка Кубатина.
Анжеліка, Олександр та їх троє дітей, покинувши будинок, жили і в Київській області, і на західній Україні. Найбільше їх вразив Львів.
"Та взагалі, ось коли ти проходиш вулицями Львова і говориш російською мовою, на тебе взагалі ніхто не звертає уваги. Там немає таких дикунських відносини немає. Ніяких там немає взагалі бендерівців, ніхто з автоматами там не бігає, там нормальне ставлення, там приносили люди молоко сир, яйця допомагали, чим могли", - каже переселенка з Донецька Анжеліка Кубатина.
Польща для них, як і для багатьох тут, стала вікном у Європу. До військових подій більшість переселенців за кордоном не бували. І з тими, хто залишився на Донбасі, розмовляти їм все складніше.
"Я в Польщі, тому що у мене коріння польські. Я себе відчуваю полячкою, створили таку програму - я сюди потрапила. А ви - Путіна звали. Що ж він вам не йде і не допомагає, так названим росіянам? А він, навпаки, приніс розруху", - говорить переселенка.
Наші переселенці пробудуть в Польщі мінімум півроку. І будуть забезпечені житлом, харчуванням, кишеньковими витратами. На кожного - 200 злотих в місяць. Це приблизно тисяча гривень. За цей час вони повинні оволодіти мовою, влаштуватися на роботу. Хочуть повернуться назад - однозначно не відповів ніхто.
"Мій Луганськ дорогий, ти прости. Не з тобою. Від війни я діточок рятувала. Прийняв ти смертний бій. Мені в миру - непокой. Як я люблю тебе - та не знала", - читає вірш переселенка з Луганська Тетяна Соколова.
