Нам було відомо, що ще при президенті Кучмі розроблявся ряд програм на довгострокову перспективу, щоб вирішити деякі тупикові проблеми. До вирішення цих завдань залучалися не тільки працівники Адміністрації Президента, але й учені з Академії Наук, Київського університету, Києво-Могилянської академії та інші. Мені вдалося поспілкуватися з колишнім помічником Президента Кучми, який був організатором ряду таких розробок, Володимиром Рижовим, нині пенсіонером. І ось що він розповів:
Розповідає Володимир Рижов
Де-то в 1998 році Президент Л. Д. Кучма, коли вже стало ясно, що економіка країни пішла в ріст, доручив нам розробити пенсійну реформу, як він сказав - безболісну. Це відразу наклало один на одного ряд протиріч, але сперечатися з Президентом в той час не пристало і ми розробили алгоритм мінімізації негативних аспектів реформи і запобіжні прийоми від них. Плюс до всього ми прийняли, щоб на якийсь проміжок часу кожен громадянин сам вибирав термін виходу на пенсію. Нам в математичних розрахунках допомагали співробітники кафедри математики Київського університету, яких запросив покійний Саша Разумков.
Почали ми з того, що попросили і отримали інформацію від Держкомстату, Мінпраці та Пенсійного фонду. Стало ясно, що без збільшення віку виходу на пенсію Пенсійний фонд приречений на колосальне недофінансування. Розрахунки показували, що чоловікам треба виходити на пенсію в 65 років, жінкам - у 62,5 року.
Однак ми розуміли, що одномоментне збільшення віку виходу на пенсію - акт нелюдський. Тому було прийнято рішення, що з кожним наступним поточним роком вік виходу на пенсію для чоловіків збільшується на півроку, для жінок - на 9 місяців.
Якщо відштовхуватися від нинішнього часу, то чоловіки 1954 року народження до 2015 року вийдуть на пенсію не в 60 років, а в 60 років і 6 місяців. Жінки - 55 років і 9 місяців. Чоловіки 1955 року народження вийдуть на пенсію в 61 рік, жінки - в 56 років і 6 місяців. Чоловіки народження 1956 року вийдуть на пенсію у 61 рік і 6 місяців, жінки - в 57 років і три місяці. Чоловіки 1957 року народження вийдуть на пенсію в 62 роки, жінки - 58 років. Чоловіки 1958 року народження вийдуть на пенсію в 62 роки і шість місяців, жінки - 58 років і 9 місяців. Чоловіки 1959 року народження вийдуть на пенсію в 63 роки, жінки - у 59 років і 6 місяців. Чоловіки 1960 року народження вийдуть на пенсію в 63 роки і шість місяців, жінки - у 60 років і 3 місяці. Чоловіки 1961 року народження вийдуть на пенсію в 64 роки, жінки - у 61 рік. Чоловіки 1962 року народження вийдуть на пенсію в 64 роки і шість місяців, жінки - у 61 рік і 9 місяців. Чоловіки 1963 року народження вийдуть на пенсію в 65 років, жінки - у 62 роки і шість місяців.
Але тоді початок пенсійної реформи передбачалося з 2005 року і, як бачимо, в минулому, 2014-му році, реформа була б завершена.
Як бачите, реформа розтягується на 9 років. Але ми відразу домовилися, що протягом цих 9 років чоловік має право піти на пенсію в 60 років, а жінка - 55 років, тобто - по-старому. При цьому, правда, вони будуть отримувати 85% від розрахункової пенсії, але не нижче мінімальної. Ті ж, хто буде продовжувати працювати і після встановленого терміну виходу на пенсію, отримуватимуть надбавку до розрахункової пенсії до 10%. Справа в тому, що чимале число чоловіків не хотіли б працювати після 60 років, і жінкам - після 55 років. Тут скоріше психологічний аспект - звичка довгих років підготовки себе до поведінки в старості.
Почали ми з того, що за отриманими даними Держкомстату, Мінпраці та Пенсійного фонду склали графіки - скільки за нинішньої пенсійної системи буде виходити чоловіків і жінок на пенсію протягом найближчих 10 років і як буде виглядати графік при виході на пенсію при пропонованому збільшення віку виходу на пенсію. Сумно, але знадобився графік, скільки пенсіонерів припиняють отримувати пенсії через залишення нашого світу і скільки пенсій буде нараховано з причини втрати годувальника вдовам, вдівцям та неповнолітнім дітям. Наступне - склали графік, а скільки молодих людей прийде працювати протягом цих 9-ти років.
Все це було обраховано в грошовому вираженні. В ті часи була відносна міцність пенсійного фонду і тому математики і запропонували такий алгоритм виходу на пенсію.
Потім почалися правки. А що робити з працюючими пенсіонерами? Адже працюють вони не стільки тому, що трудоголіки і їм «страшенно хочеться попрацювати», а тому, що пенсії на життя не вистачає.
Позбавити пенсії або обрізати пенсії вдвічі працюючим пенсіонерам - це скотство. Тобто, безболісність, як вимагав Кучма, не виходить.
Ми вирішили цю задачу наступним чином. Розмір пенсії має індексуватися щорічно на рівень інфляції. Для працюючих пенсіонерів приріст пенсії від такої індексації проводиться, але не виплачується, а накопичується. Це не дуже болісно.
У нас погано виходило із звільненням робочих місць для молоді у зв'язку з підвищенням віку виходу на пенсію. Був ризик отримати мільйони безробітної молоді з усіма витікаючими наслідками. Без бізнесу було не обійтися. Але як зацікавити бізнесменів створювати нові виробництва і робочі місця? Тільки податковими пільгами. Тому пропонувалося деяке зниження податків на ці 9 років на розрахункову величину в залежності від пропорції нових робочих місць до наявних.
Ще одне нововведення пропонувалося. Це індивідуальні гарантовані державою накопичувальні депозитні вклади. Саме депозитні, за ставкою рефінансування Національного Банку - щоб інфляція ці вклади не «з'їла». Ми відразу визначили, що такі внески можуть бути здійснені тільки в державний банк. Визначили, що в Ощадбанк. Приватні пенсійні фонди або комерційні банки в наших умовах не гарантували збереження народних засобів. Наш прогноз більш ніж десятирічної давності класично підтвердили потім банки «Надра», «Родовід» та інші.
Передбачалося, що усі громадяни, віком до 50 років відкривають такі індивідуальні накопичувальні депозитні вклади і перераховують туди в обов'язковому порядку не менш 4% від заробітної плати. Більше - можна, менше - ні. По виходу на пенсію, і не раніше, власник такого вкладу повинен був віддати розпорядження банку, як і якусь частину, в залежності від накопиченої суми, він має намір отримувати рівномірно по місяцях. Це, з часом, повинно було стати вагомою добавкою до державних пенсій та навіть перевищити їх розмір. Передбачалося також, щоб за бажанням пенсіонера Ощадбанк видавав йому картку VISA або MasterCard.
Але для того, щоб це було більш цікавим, пропонувалося, щоб ці кошти або залишок коштів по смерті вкладника, переходили на індивідуальні накопичувальні депозитні вклади спадкоємцям. Відповідно до Закону про спадщину. Таким чином, гроші з родини не йшли, а навпаки - накопичувалися. І це справедливо, бо відраховуючи в період роботи хоч і невеликі суми на накопичувальний пенсійний рахунок, людина вилучав їх з сім'ї і щось повинно повернутися в сім'ю.
Зрозуміло, що до виходу на прийнятний рівень грошове забезпечення літньої людини зайняло б не менше трьох десятків років. Але той, кому сьогодні 20 років повинен пам'ятати німецьку приказку, що юність - це засіб забезпечення старості.
Виникло питання і з безробітними. Це факт, що кількість зафіксованих безробітних і тих, хто ніде не працює офіційно, відрізняється на порядок. Мова йде не про домогосподарках. Мова йде про шабашниках. За різними підрахунками таких в Україні від 2-х до 5-ти мільйонів. Не оформлюючи ні свою трудову діяльність, ні приватне підприємництво, вони будують дачі, гаражі, ремонтують квартири, автомобілі та ще багато чого роблять.
Давайте порахуємо. Припустимо, з урахуванням сезонності, таких неврахованих працюючих 3 мільйона осіб. Навряд чи зараз вони заробляють менше двох тисяч гривень на місяць. Разом виходить - 6 мільярдів гривень в місяць неврахованої зарплати з якої не платиться ні податок, ні відрахування в Пенсійний фонд. В самих ліберальних країнах держава веде облік всіх працездатних громадян або облік сімей з працездатним працівником. Живуть не на допомогу по безробіттю і ніде не працюють викликають серйозну увагу з боку певних органів. У нас же в країні повне розгуляєво. Тобто, злодії, рекетири, наркоторговці, аферисти різних мастей поряд з шабашниками випали з економічного поля країни.
Поки жоден уряд не взявся вирішити цю проблему, адже, крім усього, на споживчий ринок викидається мінімум 70 мільярдів гривень на рік живих неврахованих грошей, чимало сприяючи інфляції.
Я вже не кажу, що гроші на індивідуальних накопичувальних пенсійних депозитних рахунках - це величезний кредитний ресурс для Ощадбанку.
Це не складно, завести через ідентифікаційні номери облік всіх працездатних платників податків і відрахувань. Не треба вимагати величезних податків - безробітний повинен мати право на випадковий заробіток. Наприклад - 80 годин на місяць. Але з нього він повинен заплатити, як мінімум 5% податків і 5% в Пенсійний фонд. А потім ще і 4% на свій індивідуальний накопичувальний депозитний вклад. Це всього лише 14 гривень з сотні.
Організувати не складно, Потрібно тільки щоб роботодавець уклав договір з найнятими працівниками. Цей папір має бути наипростейшей - половинка друкованого аркуша. Наприклад, я такий-то, номер такий-то найняв такого-то, номер такий-то відремонтувати мені те або це за стільки-то гривень. Два підписи. І все. Ніяких «рекомендованих розцінок»! Ця папір здається в місцевий орган влади і все.
Але якщо органи влади з'ясували, що ви найняли працівників для разової роботи без такого договору, вас оштрафують у 10-ти кратному розмірі. З часом, чисто психологічно, можна було орієнтуватися, що через 5-7 років всі звикнуть і будуть сплачувати і податки, і відрахування.
За давністю, більше 10 років, багато нюансів забулися. Але були розроблені умови виходу на пенсію для працівників шкідливих професій, для військовослужбовців, для вчителів шкіл. Пам'ятаю, що для наукових працівників вихід на пенсію не мав вікових обмежень.
Чому ця реформа не була впроваджена в свій час?
Моя думка, що коли почалася провокація проти України з нібито поставки «Кольчуг» в Ірак і крилатих ракет Х-55 в Іран, та інших провокацій, виступати з пенсійною реформою, навіть такий малоболючою, було неможливо.
Дивує інше. Що і в нинішньому Уряді немає людей з елементами інтелекту і здатністю зв'язати суперечливі аспекти воєдино до блага всього народу? Ну, здається, комусь не ясно, що без пенсійного накопичувального індивідуального рахунку державна солідарна пенсійна система загнеться. І дуже скоро. Особливо, дивлячись на «успіхи» нашої економіки. Якщо почати запроваджувати накопичувальну пенсійну систему прямо зараз і то ледь встигнути.
