Глуха українська ніч в АТО ... спроба №4. Отже, "вата" все ніяк не вгамується. Сепаратисти вирішили від безнадії "спробувати ще раз". Треба розуміти - спроба №4 ...

Витративши вчорашній день на перегрупування та підтягування до переднього краю в районі Дебальцевського плацдарму підходячих резервів, "вата-командири" вирішили, була-не-була, та й ломанулись під покровом минулої ночі знову таранити Дебальцеве.

Зосередивши залишки з під Вуглегірська, також підійшла ротна тактична група на рубіж Фащевка - Городище, заправившись та зарядивши черговий "ударний кулак" двинули по обидва боки дороги ("Красний Луч - Дебальцеве" М03-Е50) прямо в лоб на Дебальцеве... намагаючись прорватися в місто по лівому флангу позицій українських військ в районі селища Міус, південніше Чорнухине. Одночасно завдаючи допоміжний удар північно-східніше в районі Чорнухине маневреною групою.

Підтримували ці всі веселощі - артилерійська група з району Алчевська і щось реактивне з позицій на сході Єнакієве...

Природньо, певна логіка в таких діях "вати" присутня. Не виявивши підхід значних українських резервів з півночі, в ході своїх флангових судом, "вата" вирішила, що українська командна інстанція перекидала на фланги сили та засоби з вершини плацдарму (тобто послабила фронтальний, лобовий напрямок). Тому, в самий раз тріснути "укропам" прямо в лоба...

Думка про те, що "укропи" можуть у такому разі на цьому напрямку розставити МВЗ де тільки можна та не можна, насадити протитанкових засідок з ПТ-засобами в навколишніх балках та посадках, а головне пристреляти тут сектора з арти... їх якось не відвідала.

Тому нічна атака "вати" в районі Міуса, носила "психічний" характер. Авось прокотить "на лоха" та "укропи" залишать свої позиції та втечуть у напрямку Дебальцеве.

Однак, "укропи" не злякалися, та зустріли броньовані коробки "вати" які насувалися в сутінках, прицільним вогнем з різноманітних ПТ-засобів.

Цього разу, вата врахувала помилки попередніх атак та разом з бронею після дуже інтенсивної артилерійської обробки українського переднього краю і тактичних резервів (за їхніми уявленнями про місце їх знаходження) пустила піхоту. Тому, зав'язався цілком хаотичний в умовах обмеженої видимості стрілецький бій... який зрідка перемежовувався бахканням танкових гармат та розривами гранатометних пострілів.

АЛЕ... це місце було пристріляне саме українськими підрозділами, в тому числі їх артилерією. Тому, у справу вступила українська артилерія, виконавши вогневу задачу у вигляді постановки загороджувального вогню. Результат не змусив себе чекати - "вата" змушена була відійти на вихідні позиції, втративши попереду вбитими та пораненими пару десятків "орків" і як мінімум 3 броньованих саморушних гусеничних вози з гарматами.

Дивлячись на все це, закрадається думка про те, що командування противника "щось таке" знає, що дозволяє йому вельми сміливо і "не зважаючи на обличчя" витрачати в атаці живу силу та бойову техніку. Причому робить це вельми екзотичним способом - проводячи фронтальні атаки на українські позиції...

У завзятості "ваті" не відмовиш. Тому, вони будуть і далі продовжувати таранити плацдарм з різних напрямків, намагаючись якщо не оточити його, то принаймні, відсікти від нього шматок...