Опинившись в оточенні російських найманців, навіть коли їхні шанси вижити були досить примарними, українські військові не погодилися на пропозиції бойовиків скласти зброю і врятувати собі життя, а 4 діб відбивали потужні атаки ворога. І вони таки вирвалися з оточення.
У війні на Сході українські військові демонструють окремі приклади мужності, відваги і високого професіоналізму. Останні запеклі бої в районі Вуглегірська та Дебальцеве виявили нові факти героїзму українського солдата. Одну з вирішальних ролей в оборонних боях за Вуглегірськ зіграли українські артилеристи. Особовий склад протитанкової батареї (26-ї окремої артилерійської бригади, якою командує капітан Роман Боровнев, у боях за це невелике донбаське містечко, показав зразкове військове вміння і відвагу.
Разом з міліціонерами-добровольцями з підрозділу «Світязь» вони четверо діб в оточенні билися з переважаючими силами терористів і створили вирішальні умови для розгрому ударного угруповання ворога на цьому напрямку і зупинки його масованого наступу на Дебальцеве. На жаль, двоє з них заплатили за це власним життям.
Зазнав підрозділ втрат у бойовій техніці і озброєнні, але своєю стійкістю і героїзмом фактично зірвав заздалегідь розрекламований і проанонсований «широкомасштабний наступ» терористів на Дебальцеве. За час оборони Вуглегірська підрозділ знищив 4 танки і 2 БМП ворога.
28 січня ударне угруповання бойовиків почало черговий етап свого наступу на Дебальцевський плацдарм - на цей раз з Вуглегірська. Відразу за декількома напрямками, обходячи містечко з півночі і півдня, на позиції українських бійців, які обороняли блокпости навколо Вуглегірська, посилені протитанковими гарматами батареї капітана Боровнева, після масованої артилерійської підготовки рушили значні сили терористів. Українські бійці зустріли ворога прицільним і щільним вогнем.
Згодом перед позиціями українських бійців вже палало й диміло кілька одиниць бронетехніки противника. Блокпости трималися.
Терористи, отримавши гідну відсіч на початку свого наступу, різко збільшили свої зусилля на даному напрямку і відкрили по українських позиціях масований вогонь з усього наявного у них арсеналу засобів ураження.
Незабаром містечко Вуглегірськ було оточене бойовиками, а українські бійці були змушені відійти в центр міста і зайняти позиції в місцевому інтернаті та Будинку культури. Допомога, яка йшла бійцям з боку Дебальцеве, пробитися в оточене місто не змогла. Відразу кілька підрозділів, які рвалися до оточеного міста, натрапили на блокуючі позиції ворога були змушені розвернутися і вести зустрічний бій з бойовиками.
Бійці капітана Боровнева та підрозділу «Світязь» були заблоковані в декількох будинках у центрі Вуглегірська. Ворог знав про складне становище українських бійців. Тричі бойовики надсилали до них своїх «переговорників» з пропозицією скласти зброю і зберегти собі життя. І жодного разу наші хлопці не погодилися з ними.
День змінюється вночі, знову починався день, атаки ворогів не припинялися. У підрозділу закінчувався боєзапас, не вистачало води та їжі. Проте ні в одного з бійців не виникало думки здатися в полон. Хлопці навіть сфотографувалися разом, не сподіваючись залишитися живими.
Тричі капітан Боровнев викликав вогонь української артилерії практично «на себе», ворог зазнав відчутних втрат, але продовжував атакувати українських бійців. Командиру вдалося точно навести вогонь української артилерії на групу бронетехніки бойовиків з танками, яка займала блокуючу позицію на південно-східній околиці міста і контролювала дорогу на Дебальцеве. Від вогневих ударів української артилерії ворог зазнав значних втрат в бронетехніці і був змушений зупинити своє подальше просування в бік Дебальцеве.
Становище оточених ускладнювалося. Подальше утримання позицій могло стати для українських бійців фатальним. Допомога затримувалася, а боєкомплект закінчувався. Засоби зв'язку вийшли з ладу, а противник готувався до нового штурму. Тому було вирішено йти на прорив.
Неподалік від позицій, які займали українські бійці, перебувала балка. Тому незабаром вони зі зброєю в руках і пораненими бійцями пішли через цю балку на прорив.
Бойовики не очікували, що українці будуть прориватися в цьому напрямку, адже балка виводила в протилежний від Дебальцеве бік. Більш того, займаючи позиції над цією балкою і побачивши українських бійців, які нею просувалися, бойовики сплутали їх з однією зі своїх груп.
Вишикувавшись в ланцюг, прикриваючи один одного, 34 українських артилериста з батареї капітана Боровнева і 36 добровольців з «Світязя» прорвалися з оточення. Вони пройшли майже 15 кілометрів по тилах ворога і вийшли до позицій українських військ непереможеними.
За проявлені мужність і героїзм у боях в Вуглегірську військовослужбовці батареї представлені до державних нагород.
