У районі Дебальцево не було ніколи 8000 наших військових. Це перебільшена Путіним цифра. І перевага противника в живій силі місцями до 5-6 разів. До цього додайте регулярні російські війська. Бронегрупи і артилерію в основному російську.
Відносне затишшя на інших ділянках фронту проходить не тому що там дотримуються мінських домовленостей, а тут не дотримуються, а бо нічим й ніким. Практично всі сили так званій Новоросії кинуті в Дебальцеве. Але й ми не можемо вдарити в оголені ділянки, тому що на кордоні Росії стоять батальйонно тактичні групи які відразу зайдуть захищати мінські домовленості.
Саме скориставшись припиненням вогню нашої арти, піхота супротивника змогла обходячи опорні пункти пересуватися по флангах і створювати
локальні зони вогневого контакту практично в тилу.
Але давайте реально дивитися на речі - хіба після оголошення про режим тиші, ми могли продовжувати працювати артой? Відкрию страшну таємницю, для тих хто в бронепоїзді - не могли. Всі забувають, що у Росії на кордоні зібрана штурмова авіація.
Не тіште себе ілюзіями, що війна це повоювали і перестали коли захотіли. Війна це війна. Це втрати і гіркота поразок. Боляче й гірко, що зараз гинуть хлопці. Дуже боляче. Але давайте все таки не втрачати розум і не впадати в паніку.
Якщо зараз керівництво країни і армії разом з нами залихорадить та стане приймати рішення без урахування всіх факторів, а тільки по нашим спискам бажань, то через тиждень Київ буде столицею союзної республіки Росії, а не України.
