Але зараз багатьох хвилює інше: а що тепер? Будуть виконуватися Мінські домовленості? Чи настане довгоочікуваний мир або на карті АТО розгориться чергова гаряча точка? Про це ми поговорили з кількома експертами.
1. Зірвані чи Мінські домовленості про перемир'я?
- Відразу було зрозуміло, що ситуація в Дебальцеве буде важкою, - сказав Вадим Карасьов. - Це спочатку було спірне питання. Згадайте: наші говорили, що котла немає, а противник стверджував протилежне.
Тим не менш, вважає політолог, після виходу наших військ з Дебальцеве можна сподіватися, що далі має бути спокійно.
- Треба ж враховувати, що перемир'я гарантували лідери ключових країн Євросоюзу - Німеччини та Франції, - продовжив Вадим Карасьов. - Якщо його так і не вдасться досягти, це буде удар по престижу Ангели Меркель і Франсуа Олланд. Тому вони зроблять все, щоб перемир'я устоялося.
Розраховувати на це, звичайно, хочеться, але занадто багато факторів ризику. Про них говорить експерт-міжнародник Павло Рудяков.
- Найголовніше в тому, що багато політиків в Києві займають безкомпромісну позицію - вони не відмовилися від ідеї повної перемоги, - сказав він. Остаточно не знято питання про американську зброю. І ця загроза додає нестабільності. Крім того, подивіться, що робиться з економікою. Якщо закінчиться війна, треба буде пояснювати, що відбувається з курсом і цінами, а таких пояснень немає.
2. Що відбувається на інших ділянках фронту?
За даними прес-центру АТО, з моменту припинення вогню обстріл зафіксовано понад 60 разів. Гаряче було в сумно відомих населених пунктах - Авдіївки, Пісків, районі Горлівки. До списку можна додати селище Широкіно, розташоване в буферній зоні між Маріуполем і Новоазовськом. Тут точилися бої, приглушені лише до кінця тижня. Втім, в цілому експерти і місцеві жителі з обережністю відзначають, що майже перестали стріляти. Свідчать про це і повідомлення від медиків.
- У Донецьку з моменту припинення вогню не було серед загиблих мирних жителів, - розповіли в міській швидкої.
Тим часом в "ДНР" заявляють, що припинять обстріл, важку артилерію відведуть і Мінські угоди порушувати не будуть.
3. Чому ЗСУ не застосовувало активних дій, щоб не допустити оточення?
На ці питання відповів Вадим Гречанінов, президент Атлантичної ради України.
- Влада не хоче офіційно визнавати того, що в країні йде справжня війна, називаючи те, що відбувається АТО. Тому нашими силами на сході керують більше міліціонери, ніж військові. Із-за їх слабкого тактичного бачення ми проґавили Дебальцеве і донецький аеропорт. А це стратегічні точки, які не можна було залишати. Район Дебальцеве спочатку передбачався як хороший плацдарм. З нього можна було нанести потужний удар по території "ЛНР" і "ДНР". Це цілком реально, створи в свій час угруповання, яке б не оборонялася, а перетворилася на рушійну, атакуючу силу. Тим більше що поруч з дебальцевською кишенею з зовнішньої сторони стоїть потужна українська підтримка. Але ми не вдарили, бо потужностей в плацдармі виявилося недостатньо.
Тепер завдання військового керівництва: вивести бійців з найменшими втратами, закрити кордони з так званими республіками і Росією і стежити, щоб не було прориву на південь. Нам ні в якому разі не можна віддати ворогові Маріуполь і Мелітополь, який знаходиться зовсім близько до зони конфлікту. Інакше він отримає пряму дорогу в Крим.
4. Можна назвати Дебальцевський котел військовим прорахунком чи ні?
- Ситуація, яка там склалася, безумовно помилка керівництва ЗСУ. Як військовий я можу критикувати його за витрачений час, ресурси і залишене місто. Замість того, щоб зробити крок вперед, ми відійшли. Однак як громадянин України хочу зазначити: поки що влада не допустила цієї повномасштабної війни. Треба визнати - це дуже важливо.
5. Допомогла б нашим військам переламати ситуацію летальна зброя, яку ми просимо у Заходу?
- Летальна зброя - це велика зброя для нападу. Така техніка дуже небезпечна - після її застосування в місці попадання знищується все. У нас немає таких великих комплексів, а у супротивника - є. З тієї сторони з нього стріляють не професіонали, тому більша його частина летить "в трубу". Це, звісно, на руку нашим військам.
Однак якщо б Захід передав Україні сильне озброєння, істотних змін воно не дало б, на мою думку. Тому що на війні важливі не тільки техніка, але і тактика. У нас вона, як уже говорилося, кульгає.
