Як ви вважаєте, хто винен у здачі Дебальцевого?
Семен Семенченко: Це складне питання. Якщо робити висновки з останніх двох днів, то це був не найгірший вихід із ситуації. А якщо аналізувати з самого початку, то у нас було достатньо сил. Якби правильно їх скоординувати і ними керувати, то результат був би інший. Я в цьому абсолютно впевнений. У мене питання: чому за п'ять місяців перемир'я не були створені ешелоновані залізобетонні укріплення у районі Дебальцевого. У нас бетон закінчився? Там просто звичайні бліндажі, там звичайні траншеї.
Чому настільки низький рівень координації та взаємодії військових частин? Я особисто і на полі бою, і у штабах спостерігав, як плануються бойові дії, як вони реалізуються. І хочу відповідально заявити: те, що було у Дебальцевому, не є результатом російської переваги. Це результат відсутності персональної відповідальності керівників Генерального штабу.
Я закликаю до того, щоб провести аналіз того, що було, починаючи з Іловайська, і вжити заходів для того, щоб ті люди, які віддавали злочинні накази чи проявили службову невідповідність, втратили свої посади або були засуджені. А ті люди, які давали результат на полі бою, почали просуватися по службовій лінії.
Коментар Юрія Бірюкова, радника президента України, помічника міністра оборони:
Я не знаю, чому Семен Семенченко зараз вибрав своїм головним ворогом керівництво Генерального штабу Збройних сил України.
У пана Семенченка немає військової освіти і не зовсім зрозумілий статус для такої критики. Він - депутат, який претендує на роль командира добровольчого батальйону, який уже не є добровольчим батальйоном, а став підрозділом міністерства внутрішніх справ.
Потрібно розуміти, що панове Ярош і пан Семенченко - не професійні військові.
Ось я зараз спілкуюся з командиром батальйону регулярної армії. Від нього критики начальника Генштабу я не чув жодного разу.
Дійсно, керівництво Генштабу допускає багато помилок. Але чи хтось подумав, що у нас 23 роки була армія мирного часу, яка ніколи не планувала воювати? Звідки взятися бойовому досвіду? Ми воюємо кілька місяців, а рік тому у нас і армії по суті не було.
"Заходу доведеться втрутитися"
Якими ви бачите перспективи цього перемир'я? Чи будуть його дотримуватися, чи продовжаться бойові дії?
Семен Семенченко: Я думаю, що зупинити крокодила заклинаннями неможливо. Я думаю, що продовжуватимуться бойові дії, і йтиме терор усередині країни. Я абсолютно у цьому впевнений. Нещодавно зовсім в Одесі прогримів вибух, гримлять вибухи у Харкові, в інших містах. Давайте подивимося, де джерело потенційного конфлікту. Неможливо легалізувати вбивць і терористів у нашій країні.
Це можна зробити, тільки якщо патріоти, які є зараз наріжними каменями нашої оборони (волонтери, добровольці, громадські активісти), будуть фізично чи морально знищені. Якщо так, то так, суспільство, можливо, втомившись від війни, готове буде змиритися з тим, що Захарченко, Плотницький та інші терористи і вбивці стануть спочатку легітимними лідерами місцевої влади, а потім з'являться і в стінах офіційного парламенту. Ми не готові.
Тому ми не бачимо іншого варіанту розвитку подій, на жаль. Хоча ми виступаємо за мирне вирішення конфлікту. Але мир можливий, тільки якщо є потужна армія. Саме формування цієї армії ми й домагаємося. Бійці втомилися, бійці виснажені, але вони готові і далі воювати. Дуже багато людей не довіряє військовому командуванню - це реальність.
Ви були на полі бою. Україна весь час говорить, що в зоні конфлікту використовують російське озброєння, і там воюють російські солдати. Ви самі бачили якісь докази цього?
Семен Семенченко: Я спілкувався з полоненими, які розповідали про випадки перебування в рядах так званих ДНР-ЛНР російських боксів. Я бачив на власні очі танки з російськими прапорами. Крім того, відходячи з Іловайська, мені мої підлеглі доповідали, що саме кадрова російська частина протистояла їм у бою. Називали номери цих частин. Ми брали полонених російських офіцерів і солдатів. Тобто так, я особисто це бачив, я особисто про це чув, я особисто про це отримував доповіді.
Якщо ви переконані, що ви ведете війну з російською армією, як ви вважаєте, Україна може виграти цю війну?
Семен Семенченко: А як ви думаєте, багато було шансів у Ізраїлю в 60-і роки виграти війну у Єгипту, а потім у арабських країн? У порівнянні з цими країнами Ізраїль здавався дуже слабким. І було шоком, коли це сталося. Для того щоб перемогти, нам не потрібно починати тотальну війну.
Нам необхідно вжити серйозних заходів у трьох напрямках: боротьба з корупцією, реальне отримання міжнародної допомоги, залучити не просто армію, а всі ті сили, які були розділені революцією гідності. Цілком талановитих людей, які планують операції, які готові рости далі. Тобто, якщо у нас народна армія, яка зараз стає професійною, то у нас повинні бути і народні командири. У тому числі за критеріями результатів, які у них були в минулому. Ось це все, якщо зробити, не було б ніяких Дебальцевих.
Я вам приклад приведу. Для Дебальцевого були зібрані всі резерви терористичних військ. У Стаханово та Первомайському залишалося усього лише 600 чоловік. Якби ми завдали удару там, то "котли" були б з абсолютно іншим вмістом. Історія знає безліч прикладів, коли значно менша і слабша держава за рахунок того, що правда на її боці, що вона консолідована, за рахунок міжнародної підтримки та залучення талановитих людей у керівництво, виграє у більш сильного суперника. Тим паче, що є рівень жертв, після яких Росія вийде з війни. Вона не піде на геноцид, це абсолютно зрозуміло. Тим паче, що суспільство російське починає прокидатися. Я не маю на увазі навіть санкції - це й так зрозуміло.
Коли ви говорите про міжнародну допомогу, як ви вважаєте, Захід повинен постачати зброю в Україну?
Семен Семенченко: Так. Два рази їздив на переговори в США. Спочатку як волонтер, потім уже як депутат. Зустрічався з сенаторами, в тому числі паном Маккейном. І в тому числі нашими зусиллями був прийнятий закон 2828 про зміцнення військової допомоги США Україні.
Тобто ви очікуєте, що США почне постачати бойову техніку?
Семен Семенченко: Ні, я абсолютно впевнений, що якщо зараз не зупинити російську військову машину, то все одно доведеться втручатися в цей конфлікт західним країнам, але коли це вже запалає надто сильно.
Що вам відомо про втрати в районі Дебальцевого?
Семен Семенченко: Те, що вони вищі офіційно заявлених. Конкретні втрати мені невідомі. Я буду писати депутатський запит із цього приводу.
Як ви ставитеся до президента Порошенка? Ви довіряєте йому, як і раніше?
Семен Семенченко: Так, я вважаю, що він патріот, що він докладає значних зусиль на міжнародній арені. Але вважаю, що йому потрібно мати більше джерел інформації і більше довіряти людям, у тому числі і новим людям. Тоді його політика отримала б набагато більшу підтримку в суспільстві.
Нові люди - це ви має на увазі тих, хто воював у зоні конфлікту, нові, як ви, члени парламенту?
Семен Семенченко: В тому числі таким, як я. Тому що я доволі довгий час не міг добитися ні зустрічі з президентом, ні з головою його адміністрації для того, щоб висловити свою стурбованість.
Самого себе ви бачите одним з командувачів армією?
Семен Семенченко: На цьому етапі я готовий зосередитися на парламентській роботі. Тому що у нас є дуже великі проблеми парламентського контролю за військовою організацією, у нас є великі проблеми законодавчого забезпечення. Я хотів би зосередитися на контролі, це цілком реально. Це перше. Я готовий допомогти підібрати тих людей, які проявили себе під час війни, і допомогти привернути до них увагу.
Що ж до командування армією, то я і так є командиром батальйону на цьому етапі. І останнє хочу сказати, що парламентом зараз має бути прийняте рішення про створення спеціальної постійної комісії на правах парламентського комітету з питань цивільного демократичного контролю за військовою організацією держави.
Це те, чого нам, вочевидь, не вистачає. Згідно з рішенням парламенту, цю комісію повинен очолити я. Тому в мене фронт робіт досить великий уже є. Мені спочатку потрібно виконати зобов'язання в цій сфері, щоб іти далі.
