Войовничо налаштовані оглядачі та експерти впевнені, що ударні дрони і протитанкові комплекси Javelin, ТТХ які відомі вже кожному водієві маршрутки, зможуть якщо не переломити хід війни, то суттєво вплинути на її загальну картину. Ці люди, як правило, налаштовані дуже оптимістично. Вони вважають, що двопартійна підтримка постачань Україні в Конгресі США рано чи пізно схилить президента Барака Обаму до продажу відповідних озброєнь, без яких ЗСУ буде вкрай важко стримувати натиск сепаратистів і російських військ.
Однак на ділі США поки не поспішають надавати військову допомогу Україні - ні безпосередньо, ні через треті країни. Європейці, в свою чергу, навіть не розглядають варіант озброєння ЗСУ останніми зразками своєї техніки. Причин нерішучості
Заходу відразу декілька.
По-перше
В США і Європі всі розуміють, що постачання зброї Україні неминуче призведе до непередбаченої ескалації конфлікту. Було б нерозумно розраховувати, що Кремль буде спокійно чекати, поки ракети Javelin, наприклад, будуть доставлені, а бойові розрахунки - навчені і відправлені на фронт. Немає жодних сумнівів, що ЗС РФ спробують не допустити зміни сформованого балансу сил. Тут можна буде очікувати авіаударів по українській ППО, складів, штабах і командних пунктах ЗСУ. Крім того, поставлені з США ракети напевно спробують знищити з повітря ще до їх надходження в діючу армію.
Такий варіант означав би початок великої війни в Європі, а не локального конфлікту (у західному розумінні). Для європейців це абсолютно неприйнятний варіант, для Барака Обами - вкрай небажаний, оскільки він не хоче псувати завершення другого президентського терміну великою війною з Росією. Зайве пояснювати, що ліквідація (або навіть істотна деградація) українського оборонного потенціалу силами ВПС РФ стала б украй серйозною проблемою для Києва.
По-друге
На Заході в багатьох викликає питання ефективність відправки зброї Україні. Зараз в США та Європі тільки ледачий не згадує, як навчена й оснащена за передостаннім словом техніки іракська армія розбіглася при перших серйозних ударів з боку Ісламської держави. В руках ісламістів виявилася гора американської зброї, включаючи ті самі комплекси Javelin. Після вкрай неоднозначних результатів битви за Дебальцеве західні політики і генерали міцно замисляться: а не озброять вони в підсумку російську армію, передавши протитанкові ракети українцям? Тим більше на сайтах сепаратистів вже зараз демонструють «американський радар для пошуку мінометних позицій, захоплений в Дебальцеве». Барак Обама, чиї політичні позиції і так досить слабкі, прекрасно розуміє, що з ним зроблять республіканці, якщо комплекси Javelin потраплять до Донецька, а звідти - в Москву.
Третя проблема
Набагато серйозніша двох попередніх. Практично всі іноземні журналісти, що працювали по обидві сторони конфлікту, констатують, що проблема української армії не в поганому озброєнні, а в низькій кваліфікації і мотивації солдатів і офіцерів, нікчемним зв'язком та логістикою. Докладно про це виданню The Sunday Times розповів відставний британський офіцер, який намагався навчити українців сучасним методам ведення бою. За його словами, ЗСУ і батальйони являють собою різношерсте і не дуже дисципліноване військо, чиї бійці часом не вміють користуватися навіть радянської бойової технікою, не те що ракетами Javelin.
Один з іноземних кореспондентів, що працюють в зоні АТО, розповідав у приватній бесіді, що українські війська схожі на погано організованих партизанів, а конфронтуюче їм «ополчення» - на сучасну регулярну армію. За його словами, підрозділи ДНР і ЛНР на 70% складаються з росіян, що мають бойовий досвід. При цьому всі командири від роти і вище - російські кадрові офіцери, які організували в Донецьку справжню міні-армію. Крім власних «бойових» там є відділи логістики, розвідки, контррозвідки, радіоелектронної боротьби та матеріально-технічного забезпечення. Бойовики і російські військові ні в чому не потребують, техніка їх у відмінному стані, режим секретності дотримується, потік всього необхідного з Росії йде без перебоїв. У цій ситуації навіть чисельна перевага не завжди гарантує українським військам перемогу над противником.
Західні спецслужби прекрасно обізнані про стан української армії, розуміючи, що її головна проблема не у відсутності озброєнь, а в слабкій підготовці особового складу (за винятком спеціального призначення).
Підсумовуючи все це, можна сказати, що Україні зараз навряд чи доводиться розраховувати на поставки летальної зброї з країн Заходу. Більше того, зараз такі поставки можуть піти Україні на шкоду через потенційно неадекватну відповідь з боку Росії.
У той же час у Києва є можливість кардинально поліпшити боєздатність військ і без імпортних ракет і радарів. З досвіду багатьох воєн можна з упевненістю сказати, що перемогу здобуває не зброя, а люди, від чиєї волі і навичок майже завжди залежить фінальний результат бою. Відправка на інтенсивні курси навчання в країни НАТО курсантів і сержантів могла б стати не менш серйозним засобом зміцнення обороноздатності, ніж постачання зброї, з яким мало хто вміє поводитися. Дуже важливо при цьому, щоб ті, кого направлять за кордон вчитися, були молодими, які без звичаїв радянської армії.
