Про це в статті пише Дмитро Менделєєв.
Автор зазначає, що, як і в минулому році і, найімовірніше, в 2015-му, зберігається тенденція зменшення можливостей вітчизняних підприємств оборонно-промислового комплексу по задоволенню потреб збройних сил сучасної військової техніки. Насамперед, це викликано розбалансованістю структури оборонно-промислового комплексу, наявністю на підприємствах устаткування, яке не використовується на повну потужність, старінням основних фондів, критичним фінансово-економічним станом ОПК, браком кваліфікованих кадрів.
Крім того, уряд продовжив порочну практику своїх попередників щодо формування оборонного замовлення не від конкретних потреб збройних сил, а від фінансового ресурсу, передбаченого Мінфіном на ці цілі в держбюджеті. Це означає, що армія повинна вибирати, що купувати в першу чергу - вертоліт чи літак, радіолокацію або засоби зв'язку, безпілотники або бронетехніку.
«Структура оборонного замовлення дозволяє говорити про те, що процес переозброєння армії на порядку денному ні в уряду, ні у оборонного відомства не варто. Про це можна судити з того, що Міноборони і Нацгвардія включили в перелік придбаних зразки озброєнь, які давно перейшли в розряд зайвого військового майна і були призначені для продажу іноземним покупцям. Наприклад, танки Т-72. Але найогидніше в тому, що в оборонному замовленні немає ні найменшого натяку на вирішення хоча б однієї стратегічної задачі виходячи з досвіду бойових дій на сході країни. Ніхто навіть і не думає про налагодження масового виробництва систем високоточної зброї», - пише автор.
На думку автора статті, ще вчора президентом і урядом повинна була бути дана команда в екстреному порядку проаналізувати наявні в країні розробки у сфері озброєнь і зібрати робочі групи з вирішення стратегічних завдань. Саме на ці цілі і повинен був бути направлений оборонне замовлення. А сьогодні Міноборони сором'язливо вішає гриф секретності на закупівлі застарілої бойової техніки та броньованого мотлоху іноземного виробництва.
Треба думати, що в умовах бойових дій армії необхідно закуповувати те, що життєво важливо для підтримки боєздатності. У нашому ж випадку, порушені основні принципи формування державного оборонного замовлення. Основний упор ж, навпаки, зроблений на нав'язуванні армії закупівель у підприємств того, що у них вже є в наявності. При цьому, природно, ці позиції потрапила навіть техніка, продана в минулі роки Міноборони підприємствам як зайве майно для последущей перепродажу за кордон. Ціна цих виробів відрізняється від вартості їх продажу покупцям і обійдеться бюджету втридорога.
Бурхливу діяльність з пошуку того, що можна з «вигодою» впарити Міноборони, за кордоном і розгорнули українські спецекспортери, почали активно відпрацьовувати схеми поставки імпорту озброєнь та військової техніки. А з урахуванням того, що іноземці не готові постачати сучасні озброєння, наші постачальники не обійшли увагою і давно відпрацьований армійський непотріб.
«За кілька місяців Міноборони «примудрився» 8 раз внести зміни в основні показники оборонного замовлення. Зрозуміло, що всі зміни підкріплювалися відповідними листами від Генерального штабу Збройних сил України, які видавлювалися» з військових заднім числом, після фактичного формування пропозицій уряду. Розглядати ці документи як певну гарантію уникнення відповідальності чиновників Міноборони і покладення такої відповідальності на плечі Генерального штабу навряд чи можливо. Проведення військово-технічної політики, спрямованої на недопущення закупівель неуніфікованих озброєнь і військової техніки, оптимізацію та спрощення логістичного забезпечення, а, відповідно, порушення принципів формування державного оборонного замовлення, все одно є прямий зоною відповідальності профільного департаменту Міноборони. При цьому навряд чи хтось зможе обгрунтувати необхідність і доцільність закупівлі, наприклад, англійських бронетранспортерів SAXSON, які не відповідають тактико-технічного завдання на колісний бронетранспортер для потреб Збройних Сил України, затвердженим Міністром оборони у квітні минулого року. Ці бронетранспортери за своїми характеристиками значно поступаються навіть бронетранспортерах радянського виробництва, наявними в армії у великій кількості і сьогодні є зайвим військовим майном», - йдеться в статті.
За рішенням уряду загальний обсяг держзамовлення збільшено майже в два рази і досяг майже двох мільярдів гривень. З цієї суми майже 330 млн пішли в якості передоплати за продукцію, досі не поставлене на згадане мною ДП «Укрінмаш» на чолі з Омельянчуком, з ганьбою вигнаний із засідання Кабміну. При цьому за деякими позиціями її своєчасна поставка викликає великі сумніви.
Джерела в Міноборони повідомляють, що дебеторская заборгованість підприємств з постачання озброєнь на сьогодні становить майже 1,4 млрд гривень. Аналогічні цифри фігурували на нараді в КМУ в минулу п'ятницю.
Незважаючи на звільнення від оподаткування імпорту озброєнь, вартість закупівлі імпортних зразків значно зросла.
Так, вартість радіолокаційної станції контрбатарейної боротьби AN/TPQ-49, яку зобов'язалася поставити ДП «Укрінмаш», зросла з 9,7 до 12,6 млн гривень за виріб.
При цьому слід зазначити, що ціна аналогічних станцій AN/TPQ-48, безкоштовно переданих Україні в якості технічної допомоги, становить 118 тис. дол., що навіть за комерційним курсом на той момент дорівнював лише 2,4 млн гривень.
«У державному бюджеті з'явилася нова лазівка для незаконних доходів ділків збройового бізнесу, раніше заробляли на експорті зброї, а тепер з особливим завзяттям - на імпорті. Тільки в нашому випадку вони крадуть гроші платників податків!» - зазначає Менделєєв.
Ноу-хау оборонного замовлення 2015 року є передбачені у сумі майже 100 млн грн асигнування на компенсацію(!) імпортерам зростання курсу валюти за контрактами 2014 року, за якими проведено 100% передоплата. З цієї суми 92,5 млн грн. виділено на компенсацію валютного курсу саме для ДП «Укрінмаш». І це при тому, що всі закупівлі були заздалегідь проавансовані з держбюджету.
Цих грошей цілком могло вистачити на закупівлю низки зразків вітчизняного виробництва. До речі, і на завершення модернізації вертольота Мі-24 цілком би вистачило. Разом з тим в державному оборонному замовленні 2015 року знайшли відображення позиції, досить суперечливі з точки зору технічної і військової доцільності і абсолютно нелогічні з точки зору військово-технічної політики.
Навряд чи хтось зможе пояснити, навіщо Міноборони збирається закуповувати танки Т-72 різних модифікацій, які не стоять на озброєнні української армії. Для їх життєдіяльності необхідно створювати нову структуру обслуговування і ремонту. Про витратної частини такого рішення можна тільки здогадуватися!
Аналогічно виглядає закупівля спеціальних машин на базі БТР-ЗЕ, невідповідних тактико-технічного завдання на бронетранспортери для потреб Збройних сил України. При цьому купуються аналогічні за призначенням спеціальні машини на базі БТР-4Е. Варто згадати у зв'язку з цим і закупівлю SAXSON, БТР-70ДИ, бронемашин «Дозор», IVECO на додаток до вже наявних у Збройних силах БТР-70, БТР-70-У1, БТР-80.
Є питання і до закупівлі протитанкових ракетних комплексів «Стугна» і «Корсар», що відрізняються один від одного калібром ракет, що значно ускладнює логістичне забезпечення підрозділів.
