Наскільки корисні поради психологів, більшість солдатів розуміють, лише потрапивши на передову. А перед відправленням в зону АТО слова фахівців слухають неуважно і не надають їм значення.
- В четверту хвилю мобілізації у військкоматах і на навчаннях бійці нарешті проходять психологічні тести і певну підготовку, - розповідає психолог-волонтер Тетяна Єрмолаєва. - А попервах усього цього не було.
Саме на етапі проходження тестів, за словами психолога, визначається стресостійкість та комунікативність. Іншими словами, стає зрозуміло, чи можна довіряти людині зброю і не обернуться його внутрішні проблеми бідою для нього самого і для товаришів по службі. Невідповідних відправляють назад додому. Крім того, "відсіваються" алкоголіки і наркомани.
Раз в тиждень Тетяна разом з іншими психологами-волонтерами відправляється в зону АТО - поговорити з бійцями про їх труднощі, переживання, страхи. На передовій буває нечасто, в основному - на другій лінії фронту. Але і там перебувати небезпечно.
- Коли хлопці кричать: кидай все і бігом в машину, я так і роблю, - каже Тетяна. - Розумію, що вони бояться за мене більше, ніж за себе. Тому, хоч вони і радіють, коли ми приїжджаємо, наш візит для них - додаткове напруження.
На думку Тетяни, психолог все ж повинен знаходитися з бійцями постійно. На жаль, військових психологів у нас вкрай мало - на всі підрозділи їх просто не вистачає, та й не так вони виявляються ефективними, як цивільні. Якщо з волонтерами-психологами бійці можуть поділитися сокровенним, то до людини "системи", яким є військовий психолог, ступінь довіри нижче.
Втім, навіть волонтерам-психологам відкриваються не всі. Не звикли наші люди визнавати, що є у них проблеми психологічного характеру, не звикли просити такої допомоги - все це "вариться" в собі.
- Я радію, коли хлопці дзвонять мені, перебуваючи в зоні АТО, - каже Тетяна. - Багато дякують за те, що вислухала, поговорила з ними. Хотілося б, щоб дзвонили всі!
До РЕЧІ
Психологи кажуть: людина звикає і пристосовується до всього, в тому числі і до війни. Потрапивши в АТО, бійці за лічені дні починають орієнтуватися, з чого стріляють і в який бік летить снаряд. Дуже швидко перестають геройствувати, навіть якщо розуміють, що в запасі є час докурити сигарету. Усвідомлюють: від їх загибелі нікому не стане легше. А найголовніше: все, що відбувається навколо них, на жаль, не понарошку.
Тетяна Єрмолаєва каже, що не навмисно повинно бути це і для нас, тих, хто далеко від бойових дій. І саме елементарне, що може зробити кожен: не робити вигляд, що війна йде в іншій країні.
Поради бувалого
Чоловікам потрібно розуміння, а не промивка мізків
Що переживають бійці на фронті і на що потрібно звернути увагу не тільки родичів, але і вищого командування.
Ротація
Тетяна Єрмолаєва не втомлюється повторювати: бійцям потрібна ротація. Півроку перебувати в бліндажі під землею, бачити одні і ті ж обличчя навколо - дуже важко. Якщо не виходить відправити солдатів додому у відпустку, потрібно виробляти "рокіровку" хоча б між тими, хто на "передку", і тими, хто на другій лінії. При цьому заміна повинна відбуватися в шаховому порядку. Частину бійців міняти, частину залишати для того, щоб підтягти "новеньких".
- Нова позиція завжди вимагає часу для адаптації, - каже психолог. - І хто допоможе краще зорієнтуватися, як не ті, хто пробув там кілька місяців?
Додому ж бійців слід надсилати не менше ніж на два тижні - щоб вони змогли встигнути пройти період "входження" в мирне життя.
Інформаційний вакуум
Практично всі діти, що знаходяться в зоні АТО, скаржаться, що не розуміють, що відбувається навколо. Чи насправді їх "зливають", чому вони не можуть покинути свою позицію і допомогти тим, кого в даний момент обстрілюють?
- Звичайно, їм треба розповідати, що відбувається і чому так відбувається, - наполягає психолог. - Зрозуміло, що є інформація, яка є секретною. Але що стосується решти - необхідно пояснення в межах допустимого.
У багатьох на позиціях є і телевізори, і інтернет. І те, що показують і пишуть там, каже психолог, часто не зістиковується з картинкою, яку безпосередньо бачать бійці. Звідси питання, сумніви, нерозуміння.
З "роз'яснювальним" завданням раніше справлялися замполіти, які зараз в основній своїй масі - просто люди, які закінчили військову кафедру, не більше. А от розумних фахівців - одиниці.
Те, що нагадує про дім
Всіма силами солдати намагаються наблизити умови свого проживання в зоні АТО до домашніх. Звичайно, шпалери в бліндажах не клеять, але стараються, щоб було чисто і хоча б мало-мальськи затишно. Розвішують малюнки та листи від дітей. Це частина того, що нагадує про дім і зігріває душу.
- У деяких є кухар, а у деяких його немає, чекають польову кухню, - розповідає Тетяна. - Ну, самі розумієте, поки ця польова кухня доїде, все охолоне. Тому хлопці беруться готувати самі, навіть ті, хто до цього ніколи не готував вдома.
Зміна світогляду
Саме там, на війні, відбувається переоцінка цінностей, змінюється світосприйняття, на багато речей бійці починають дивитися по-новому.
- Одружені зізнаються, що тільки там зрозуміли, як їм дійсно дорога сім'я, подружжя та діти, - говорить Тетяна Єрмолаєва. - Крім того, там зараз абсолютно інші люди. Люди, які розуміють, за що вони стоять. Не за Дніпропетровськ або Рівно, а за Україну в цілому.
Лави захисників, за твердженням психолога, самоочистились. До тих, хто п'є, ставлення негативне. Таких не визнають.
Підтримка рідних
Слова підтримки від дорогих і коханих людей на війні набувають особливої ваги. Бійцям важливо чути, що їх чекають, що в них вірять. Особливо в ті моменти, коли вдається додзвонитися. Адже не у всіх є можливість вільно піднятися на гірку, де добре "ловить" зв'язок, і набрати заповітний номер.
- А буває так, що телефонує дружина, запитує, мовляв, чим займаєшся, а у чоловіка саме банний день (велика рідкість, справжнє свято), - продовжує Тетяна. - Він їй на радощах: привожу себе в порядок, перу речі. А вона йому у відповідь: а, так ти там прохолоджуєшься, а я тут ледве кінці з кінцями зводжу, все подорожчало, грошей немає...
Зрозуміло, що і дружинам нелегко, але чоловіки на війні, і їм потрібно розуміння, а не промивка мізків.
