Все залежить від звання, досвіду, участі у бойових діях і багатьох інших факторів, якими і визначається, як швидко і навіть в якій «пропорції» можуть змінювати полонених.
«Ми відчуваємо себе работорговцами. Немає торгу, є розмови, є елементи якогось торгу, але ми завжди зупиняємо будь-яку із сторін, українську, або донецьку, коли нам пропонують за одну людину взяти трьох-чотирьох. З дій людини, його гріхам, «заслугах» оцінюється ступінь його важливості для однієї або іншої сторони.
Якщо це шпигун, він важливий для української сторони. Його віддадуть, але довше потримають. Те ж саме і з донецької сторони.
Всі полонені проходять через їх контррозвідку, комендатуру, проходять психологічну обробку, їх намагаються вербувати, переманювати на свій бік, якщо людина представляє інтерес. Приміром, танкіст. Він цікавий, якщо він хороший танкіст, механік також цікавий», - розповів Рубан.
