Майже півроку колишні волонтери працюють чиновниками в Міноборони. Там вони дізналися, як важко одягати і взувати солдатів і як бездоганно крадуть державні гроші чиновники в погонах.
Кременчуцький волонтер Богдан Ковальов розповідає, що він отримував для Міноборони канадську гуманітарну допомогу: три тисячі комплектів форми і стільки ж пар взуття. Спільно з північноамериканським волонтером він простежив, щоб допомога дійшла до передової і не була розкрадена.
Канада залишилася задоволена, і вирішила передати Україні вантаж, що у десять разів перевищує перший: 30 тис. комплектів форми та 70 тис. пар взуття. "Добре", - подумав Ковальов. Так само подумали і інші люди, про яких чиновник-волонтер тоді ще не знав. Але дізнався дуже скоро.
Так, канадська гуманітарка прибула в Одеський порт, і почалися пригоди. На ласому вантажу намагалися заробити. Наприклад, одна з транспортних компаній хотіла отримати з МО 380 тис. грн за його транспортування на відстань 9 км.
Волонтери домовилися з іншою фірмою, яка погодилася на 70 тис. грн. Як тільки сторони вдарили по руках, оформлення вантажу пішло черепашачими темпами. Тоді волонтери заблокували машинами виїзд з порту. "Півгодини такого блокування призвели до того, що нам пішли назустріч і оформили документи", - пояснює Ковальов.
Юрій Бірюков згадує масу стандартних як для Міноборони ситуацій, коли державні кошти з легкістю йдуть наліво. Так, начальники речових служб завжди замовляють на 20% більше комплектів форми, ніж необхідно. Наприклад, при необхідних 1 тис. комплектів просять 1,2 тис. логічне Пояснення - щоб забезпечити потреби різновеликих солдатів. При цьому частині військовослужбовців стабільно не вистачає потрібних розмірів.
“А 200 комплектів розчиняються. Їх ніколи не передають назад на склад. На цьому держава втрачає, а хтось наживається", - розповідає радник президента.
А ось Тетяна Доманова, волонтер і співробітник МО, в грудні розкрила іншу схему. Тоді один з підрозділів став вимагати від міністерства будівельні крани. Відповідне управління міністерства одразу ж подало заявку і навіть прописав, у якої фірми їх потрібно купувати.
Вартість всієї партії з менш ніж десятка агрегатів - 22 млн грн. Волонтерський десант з подачі яка дізналася про цю операцію Домановій замовив експертизу диво-кранів, заплативши за неї з коштів, зібраних у добровільних жертводавців.
Виявилося, що товар був не 2014 року виробництва, як зазначалося в документах фірми-продавця, і коштувала вся партія не 22 млн грн, а всього лише 6-7 млн грн. У підсумку угоду заблокували, і Доманова, отримує в місяць 1,7 тис. грн, врятувала державі суму, еквівалентну 9.500 своїх зарплат.
Нелля Стельмах зізнається, що відчуває тиск з усіх сторін: їй періодично погрожують кримінальним переслідуванням і лякають сильними світу цього. “Припустимо, фірма програла [тендер]. Замість того щоб визнати свою помилку, вона йде до народного депутата, і мені влаштовують вирвані роки", - говорить Стельмах. Мовляв, парламентарії в таких випадках завалюють її запитами. Втім, прізвищ не називає.
Останній скандал на грунті закупівель розгорівся на початку квітня. Депутат від Блоку Петра Порошенка Іван Винник в інтерв'ю виданню Цензор.нет звинуватив МО у тому, що відомство закупило 30 тис. т дизельного палива з переплатою 2 грн за кожен літр. Стельмах довелося доводити, що на ціні відобразилися курсові коливання і згода постачальника відстрочити платіж. До того ж тепер волонтер-чиновник змогла досягти додаткової знижки.
