За рік війни на Донбасі загинули кілька тисяч мирних жителів, сотні залишилися без даху над головою через руйнування і пошкодження будинків. Обстріли бойовиками завдали шкоди інфраструктурі міст, про відновлення якої поки навіть не йдеться. Топ-10 найбільш масштабних руйнувань на сході України.
1. Аеропорт "Донецьк"
Донецький аеропорт за два роки з моменту реконструкції до Євро-2012 став справжньою візитівкою міста, а за час бойових дій – символом героїзму українських "кіборгів". Оборона донецького аеропорту українськими військовими протривала 242 дні – всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Другої світової війни, і набагато більше, ніж оборона Брестської фортеці, яка проіснувала з 22 червня по 23 липня 1941 року. Перший бій в донецькому аеропорту стався 26 травня 2014, на наступний день після того, як в термінали увійшли бойовики, які заявили, що аеропорт може працювати, але тепер він контролюється ними. Фактично з цим першим боєм в шахтарську столицю прийшла справжня війна – скло навіть у центрі міста трусилось від залпів, а над Донецьком було чути гул військових літаків і вертольотів. Щоденні обстріли з важких знарядь, як говорили військові, перетворили територію аеропорту в місячну поверхню. Злітно-посадкова смуга сьогодні всіяна вирвами, і навряд чи зможе прийняти навіть "кукурузник", обидва термінали зруйновані, знищена диспетчерська вишка, а також вся інша інфраструктура.
2. Аеропорт "Луганськ"
Східні повітряні ворота України – міжнародний аеропорт "Луганськ" на початку військового конфлікту в Донбасі, в травні минулого року, був узятий під контроль Збройними силами України і повинен був стати форпостом для подальшого руху військ власне на Луганськ. У червні бойовики так званої "ЛНР" заблокували в аеропорту близько тисячі військовослужбовців Нацгвардії України, а також озброєння і бронетехніку. 14 червня сепаратисти збили на підльоті до аеропорту військово-транспортний літак Іл-76, на борту якого перебували 40 десантників і дев'ять членів екіпажу.
До серпня в районі аеропорту "Луганськ" велися бої, поки в середині місяця бойовики самопроголошеної "ЛНР", наростивши сили, не пішли в наступ і остаточно заблокували українців біля аеропорту. частини 80-ї окремої аеромобільної бригади та 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області "Айдар", які утримували аеропорт, 1 вересня покинули його територію. Зараз інфраструктура аеропорту майже повністю зруйнована і не підлягає відновленню.
3. Савур-Могила (Шахтарський район)
Також війна на Донбасі забрала у жителів східних регіонів і знаменитий меморіальний комплекс Саур-Могила, який інакше відомий як "висота 277,9". Це одна з головних висот Донбасу, яка, якщо говорити військовими термінами, дає значну тактичну перевагу. У гарну погоду з висоти цього спостережного пункту видніється навіть Азовське море. У період воєнного протистояння в 2014 році, висота кілька разів переходила з рук в руки. А унікальний меморіальний комплекс практично повністю зруйнований. Зараз 36-метровий обеліск, і величезна статуя солдата, яка стоїть біля його підніжжя, знищені. Про їх існування нагадує арматура, яка стирчить з фундаменту.
4. Завод "Точмаш" (Донецьк)
Розташування заводу – в Київському районі Донецька, не дуже далеко від аеропорту – призвело до того, що він опинився на лінії вогню. Наступного року виповнилося б 100 років з того дня, як підприємство почало свою роботу в шахтарській столиці, але, здається, ювілей відкладається. "Точмаш" кілька разів накривався ракетами з "Градів" і снарядами.
У липні донеччани вперше побачили, як з території заводу валить дим після обстрілу "Градами". Потім все повторилося у вересні – снаряд влучив у 9-й механічний цех "Точмаша", що призвело до загоряння. Зметикувавши, що завод "Точмаш" є стратегічним підприємством, на якому є всі види машинобудівного виробництва – від заготівельного до ковальсько-пресового і ливарного, бойовики почали вивозити обладнання. Робота "Точмаша" зупинилася, обладнання розібрали на частини і відвезли в невідомому напрямку.
5. Шахта "Жовтневий рудник" (Донецьк)
Ще не почалася війна, а селищу шахти "Жовтневий рудник" вже добряче дісталося. Ще 26 травня під час бою за аеропорт на дахи житлових будинків впали залишки запалювальних ракет, уламки снарядів зруйнували будинки і паркани. Після цього важко не назвати день, коли на "Жовтневій" було тихо. Снаряди влітали у вікна, розбивали стіни і вбивали людей у власних дворах. Природно, таке становище призвело до того, що гірники шахти відмовилися виходити на роботу і спускатися в забій. Зрозуміти їх було легко – над головами літали снаряди і "Гради". У підсумку шахта спорожніла, через відсутність людей і електрики в перебитих лініях електропередач зупинилося водовідкачування. Виробки шахти почало затоплювати ґрунтовими водами, які високо стоять, і з дня на день може бути пройдена точка неповернення, коли рятувати шахту не буде сенсу. Селище навколо копальні практично вимерло, тут працює частина продуктового ринку і зрідка приїжджає автобус із залізничного вокзалу.
6. Концерн "Стирол" (Горлівка)
Завод був зупинений в травні минулого року і не раз являвся розмінною монетою для бойовиків, які окупували Горлівку. То вони погрожували його підірвати, якщо українські війська спробують штурмувати місто, то повідомляли, що його планують підірвати саме ЗСУ. У підсумку в результаті липневих боїв на територію "Стиролу" прилетіло кілька артилерійських снарядів. Горлівка застигла в очікуванні екологічної катастрофи через викид або вибух хімічних речовин у воду або повітря. Влучання снарядів частково зруйнувало газгольдер (резервуар для зберігання газоподібних речовин) і госпбудівлі. При влучанні снаряди не розірвалася. Як виявилося, ще навесні "Стирол" зупинив випуск аміаку, карбаміду і селітри, повністю звільнив аміакосховище, так що вибухати було вже нічому. У січні цього року снаряди знову влучили в завод, однак на його території зараз розташована лише військова техніка й артилерія бойовиків. Відновити роботу заводу в окупованій Горлівці поки неможливо.
7. Стадіон "Авангард" (Луганськ)
Спортивна арена міста потрапила під масований артилерійський обстріл в середині липня минулого року. Снаряди рознесли на шматки сидіння на трибунах і зорали покриття на полі, розбили табло. Під час наступного обстрілу постраждала коллонада стадіону. Крім цього осколки потрапили у вікна гостьової роздягальні. Керівництво ФК "Зоря", для якої "Авангард" був домашньою ареною, запевнило, що руйнування не катастрофічні, а от місцеві жителі засумнівалися в тому, що реконструкція стадіону можлива. Крім того, у приміщенні, де розташовувався кризовий пост міліції та монітори відеоспостереження, було вибите скло. Ймовірно, від вибухів було пошкоджено електрокабель на полі, який забезпечував підігрів. До слова, капітальна реконструкція стадіону "Авангард" почалася влітку 2011 року, однак завершитися не встигла.
8. Донецький обласний краєзнавчий музей (Донецьк)
Через війну на Донбасі шахтарська столиця якщо не позбулася, то тимчасово втратила свою історично важливу перлину – обласний краєзнавчий музей. У минулому році територія музею кілька разів піддавалася обстрілу, однак, в кінці серпня кілька снарядів фактично розвалили частину будівлі. Від артобстрілу практично знищена одна з масштабних експозицій, де знаходилися панорами, які відтворювали тваринний і рослинний світ. Частина даху обвалилася. Також за повідомленням місцевих комунальних служб снаряди дуже пошкодили зал етнографії, де були виставлені ікони та українські національні костюми, і предмети побуту. На щастя, під час артобстрілу співробітники музею не постраждали.
Співробітники музею кинули клич допомоги – звернулися до городян з проханням допомогти у розчищенні завалів. На виручку музею відгукнулося чимало ентузіастів, які не тільки допомогли зберегти безліч експонатів, а і за свій рахунок купували витратні матеріали.
9. Свято-Іверський монастир (Донецьк)
Також донеччани залишилися без Свято-Іверського монастиря, територія якого знаходиться фактично через дорогу від нового терміналу аеропорту, де протягом декількох місяців йшло запекле протистояння українських "кіборгів" – захисників повітряної гавані сходу України, і атакуючих бойовиків "ДНР". Під ураганним вогнем артилерії опинились не тільки будівлі монастиря, а і прилегле до нього кладовище. Більшість могил пошкоджено від вибухів снарядів і осколків, які розлетілися. І зараз ця територія продовжує залишатися не менш небезпечною, ніж за часів безперервних штурмів нового терміналу аеропорту.
"Я на наступних вихідних хотіла з'їздити до батьків на могилу, – розповідає Дончанка Наталя. – Але, як виявилося, на той цвинтар нікого не пускають. Знайомі їздили так їх автоматники розвернули, як дізналися, що вони їдуть на цвинтар. Сказали, що не пустять далі – багато снарядів на цвинтарі і навколо аеропорту".
10. Селище Піски (Ясинуватський район)
Невелике селище Піски до війни вважалось одним з елітних у донеччан. Заможних людей селище привертало близькістю до шахтарської столиці, а також чистим ставом і повітрям. Ще рік тому в селищі офіційно проживало близько 2000 осіб, сьогодні ж тут залишилося 48 місцевих жителів і жодного вцілілого будинку. Нинішній вигляд Пісків вражає навіть тих, хто вже встиг звикнутись з тим фактом, що в їхніх містах йде війна. Благополучне селище перетворилося буквально в купу руїн – будівлі зруйновані, місцеві туляться в підвалах п'ятиповерхівок і приватних будинків. Селище розбомбили дочиста за два дні до оголошення перемир'я. І навіть сьогодні тут не стихають вибухи.
