Вчора в Києві в останню путь проводили 45-річного письменника і журналіста Олеся Бузину. Його, нагадаємо, вбили у дворі власного будинку на вулиці Дегтярівській у минулий четвер, 16 квітня. У журналіста і письменника стріляли з темно-синього Ford Focus.
Прощання почалося о дев'ятій ранку біля стін моргу, потім перемістилося до його будинку, потім труну з тілом відвезли на відспівування в Києво-Печерську лавру, а поховали письменника і журналіста на столичному кладовищі Берківці.
ПОПРОЩАЛИСЯ. Біля звичайної п'ятиповерхівки, де жив Бузина, крім найближчих друзів і родичів (у Олеся залишилися старенька мати, дружина і дочка-студентка), зібралося більше сотні людей. Багато хто на місце смерті письменника несли квіти і свічки, хтось приніс з собою його книги, а деякі стояли з плакатами в пам'ять про нього. Проводити Олеся Бузину прийшли і багато його колег, журналісти, письменники, політологи. На особисте прохання родичів протягом усього прощання саксофоніст грав улюблені мелодії Олеся Бузини. Деякі біля будинку письменника не стримували сліз. Затьмарила день і погода: присутні змушені були ховатися під парасолями, адже дощ кілька разів змінював невеликий град. На відспівування катафалк з тілом письменника люди проводжали тривалими оплесками. "Я перечитувала всі його публікації, не змогла сьогодні не прийти на прощання. Він був розумною людиною, дуже шкода, що так сталося", – ділиться Люсина Н.
Відспівування зібрало більше двох сотень людей: ті, хто не потрапив в саму церкву, вишикувалися на вулиці. Прийшли сюди і старі друзі загиблого, в тому числі однокласники. Один з них, Роман Іваненко, згадав шкільні роки Олеся. "Ми десять років разом провчилися. Пам'ятається, що він завжди був лідером, але не був позбавлений іронії, часто з сарказмом ставився до тієї ж історії. З тих часів запам'яталося, що він боєць, але з кредо "не руш, і я нікого не зачеплю". У школі завжди за себе постояти міг, але сам не "наражався", а тут таке... – зітхає Роман. – Після школи у нас з Олесем дружба збереглася, але зідзвонювалися і бачилися ми рідко. З творчістю його я знайомий не з чуток, читав і його колонки та статті". Є у друзів і своє бачення події. "Версій і варіантів, як так сталося, безліч. Можливо, якась політична акція, може, просто недоброзичливці. Але в дусі часу на думку спадає тільки політика, зараз час такий", – каже Роман.
Відспівування закінчилося близько 13:30, а потім Олеся поховали на міському Берковецькому кладовищі.
Москва і журналісти РФ
Не обійшовся день прощання з публіцистом і без провокаційних моментів. На церемонії були присутні журналісти з російських ЗМІ, які, серед іншого, знімали людей, що скандували: "Фашизм не пройде", – на самому початку прощання, проте гасла звучали недовго і незабаром стихли. Крім провокаційних гасел, були і "символи": деякі з тих, хто прийшли попрощатися, пов'язали на букетах "георгіївські стрічки".
Спалахнув навіть невеликий конфлікт – кілька людей почали активно звинувачувати журналістів одного з центральних телеканалів у брехні. Втім, пристрасті швидко вщухли, і більше інцидентів не відбувалося. Крім офіційної церемонії прощання, пам'ять Бузини та інших жертв "політичних убивств" вшанували в Москві. Судячи за повідомленнями місцевих ЗМІ, біля посольства України в РФ зібралося близько 600 осіб, які в ході акції поклали квіти з тими ж "георгіївськими стрічками" і запалили свічки.
