У квітні депутати Верховної ради України ухвалили Закон "Про ринок природного газу". За відповідне рішення проголосували 290 нардепів при 226 мінімально необхідних голосах. За задумом ініціаторів і розробників закону, він повинен привести до значних і якісних змін в українській енергетиці, зокрема, її газової галузі. «Газовий» закон повинен не тільки дати старт до формування цивілізованого ринку енергетики в Україні, але і допомогти країні позбавитися від критичної енергозалежності від Росії. Наскільки реальні ці завдання? Кого з олігархів розбудують нові правила гри на цьому ринку? Що буде з НАК «Нафтогаз України» після реалізації реформ? Як відреагує Росія на українські газові реформи?
- Які, на ваш погляд, для країни будуть внутрішньополітичні наслідки «газового закону»?
- Прийняття цього Закону дозволить «перезавантажити» газову галузь країни. Закон про ринок природного газу належить до категорії життєвоважливих і повинен синхронізуватися з прийняттям Закону про захист інвесторів і про реструктуризацію державного боргу. Без сумнівів, ринок природного газу це міцний фундамент для національної економіки, стабільність на ринку блакитного палива є синонімом політичної стабільності в країні. Важливо розуміти, що прийняття цього Закону призведе до руйнування певних олігархічних структур в енергетичному комплексі, що неминуче потягне за собою низку політико-економічних конфліктів. Водночас, не можу не підкреслити, що Закон про ринок природного газу це позитивний сигнал для МВФ, що свідчить про початок реальних реформ в енергетичному секторі.
- Які зміни повинні з'явитися в економіці України, якщо запрацює цей Закон?
- Основною метою даного акта є створення ефективного конкурентного середовища на ринку природного газу з урахуванням основних вимог законодавства ЄС у тому числі, передбачених Директиви 2009/73/ЄС щодо спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, та Регламентом 715/2009, про умови доступу до мереж передачі природного газу.
Просто кажучи, коли Закон запрацює, в Україні буде створено оптовий та роздрібний ринок природного газу, де буде діяти принцип вільного ціноутворення. В результаті, споживач отримає свободу вибору постачальника природного газу. І саме він, споживач, буде головним регулятором цін, спочатку на газ, а потім і на інші енергоносії.
Втручання держави в регулювання діяльності таких суб'єктів є мінімальною, чітко регламентованим і спрямованим на захист інтересів споживачів. Наприклад, в Чехії національний регулятор (аналог українського НКРЭКУ) лише на 20% регулює вартість газу для населення, а далі ціна формується ринком. При цьому компанії дистриб'ютори та постачальники самостійно інвестує в технічну інфраструктуру своїх компаній, турбуючись насамперед про мінімізацію витрат на так званий технічний газ, ініціативні в плані модернізації обладнання та ін. Адже такі заходи дозволять їм зменшити витрати та відповідно, збільшити прибуток. А що відбувається в нинішніх українських реаліях? Подібні витрати перекладаються на споживача.
У Законі зазначено, що постачання газу побутовим споживачам будуть відбуватися у відповідності з типовим договором, затвердженим регулятором, а поставки вуглеводнів іншим споживачам здійснюватиметься на умовах, які вільно визначаються сторонами. Таким чином, національний споживач перебуває під захистом держави.
В кінцевому підсумку, згідно з основними положеннями Закону демонополізація НАК «Нафтогаз» неминуча, його остаточна реструктуризація повинна завершитися до кінця 2017 року.
- Тобто, ми нарешті попрощаємося з нашим державним монополістом НАК «Нафтогаз України»?
- Так, це стратегічна мета України, безпосередньо пов'язана із загальним ходом реформ в країні. Однак, потрібно розуміти, що назавжди позбутися від «Нафтогазу» ми не зможемо. До речі, подібні організації на початку реформування енергетичного сектору були у Словаччині та Польщі. В процесі реорганізації вони не зникли, але істотно змінили свою «місію», - від регулятивної на представницьку. Для вітчизняного держмонополіста це прекрасне рішення проблеми, - представницька функція в профільних зарубіжних організаціях, просування енергетичних інтересів України у світовій енергополітиці і так далі.
Ще раз підкреслю, що для забезпечення конкуренції на ринку природного газу Закон запроваджує механізм відокремлення діяльності, пов'язаної з управлінням газовою інфраструктурою від діяльності вертикально-інтегрованих організацій, які спеціалізуються на видобутку і постачання природного газу, що повністю відповідає вимогам Третього енергетичного пакета. Під контролем держави залишаються послуги з транспортування, розподілу та зберігання природного газу, а також комплекс послуг, пов'язаних з LNG.
До речі, цікава деталь - в Законі введена особлива категорія постачальника вуглеводнів, так званий "постачальник останньої надії" (в європейській термінології «гарантований постачальник»), за яким закріплено право постачати природний газ в особливих випадках (банкрутство, скасування або призупинення ліцензії іншого постачальника). Втім, до даного суб'єкту висунуті технічні і фінансові умови, наприклад, що ціна на його природний газ не повинна шкодити конкуренції на ринку, а також цього постачальник повинен мати страховий запас газу, який забезпечить постачання строком на 45 діб.
- Крім держмонополії, нинішній енергоринок щільно контролюється олігархами. Якщо вони дуже жорстко воюють між собою за прибутки, здадуться вони державі без бою?
- Природно, даний закон безпосередньо вдарить по інтересах певних олігархічних структур. Зокрема у Законі йдеться, що "газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть перебувати в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків приналежності такого оператора до суб'єктів господарювання державного сектора економіки". Таким чином, держава закріплює за собою статус топ-менеджменту газорозподільних підприємств. Прийнята поправка №213, в першу чергу, впливає на комерційні інтереси Фірташа, який контролює 70% облгазів. За новими правилами гри компанія, яка володіє енергомережами і займається роздрібною торгівлею, повинна розділити бізнес, вибираючи один з варіантів: продати частину компанії або передати оперативне управління енергомережами незалежному операторові. Більш того, в Законі забороняється передавати газотранспортні та газорозподільні мережі підприємствам і компаніям в управління або на підставі договорів спільного господарювання. Тепер облгази повинні будуть взяти ці об'єкти інфраструктури в оренду і сплачувати відповідні платежі у бюджет, а також виконувати зобов'язання по реконструкції і розвитку переданих їм енергооб'єктів. В цьому контексті дуже важлива роль регулятора, який не повинен дозволити облгазам закласти плату за користування мережами у тариф для всіх категорій споживачів, що в результаті спричинить зростання тарифів для населення.
Ще хотілося б відзначити, що в прийнятому Законі крім регулятора, контролювати і моніторити діяльністю гравців газового ринку так званий контролер. У функціонал його обов'язків входить щорічно подавати звіт про хід виконання Третього енергопакету Європейського енергетичного співтовариства.
Прогнозовано, що реструктуризація і прагнення до лібералізації та прозорості газового ринку спровокує новий виток внутрішньо олігархічних та владних конфліктів. Перші кроки на шляху реалізації Закону загострять, об'єктивно існуючі протиріччя між бізнес-групами Фірташа, Коломойського, Ахметова, - з одного боку і урядом Яценюка,- з іншого.
У цілому створюється враження, що на даному етапі Закон про ринок природного газу розглядається владою як іміджевий крок, сфокусований на підтримку реноме затятих реформаторів і борців з корупцією. Безперечно, що втілення в життя цього Закону зробить український ринок природного газу конкурентним, прозорим та привабливим для інвесторів. Поки можна припустити, що закон наближає українське законодавство до європейських стандартів, однак чи він призведе до появи на ринку нових гравців, сказати неможливо. Необхідно дивитися, яка нормативна база буде підведена під цей закон. Якщо вона не буде спотворювати закладені норми, то успіхи реформування газової сфери, звичайно ж, будуть.
- Якої реакції на цей закон можна очікувати від газової колонки Європи - Росії?
- Фактично синхронно з прийняттям Закону було зроблено заяву лідера «Газпрому» про припинення транзиту російського газу територією України. Насправді цей документ сфокусований на формування національного ринку газу, модель якого близька до європейської, що дозволить нам швидко і успішно інтегруватися в європейський газовий ринок. Проєвропейська структура газового ринку України, задекларована в Законі, близька і зрозуміла західному інвестору, готового вже сьогодні інвестувати в національну газотранспортну систему і потужності по зберіганню вуглеводню. Однак, якщо не буде транзиту російського газу, то всі наші газопроводи перетворяться в «купу металобрухту», а будувати окремі гілки до газових сховищ з точки зору логістики і фінансової доцільності абсурдно. Чим більше подібних інформаційних вірусів буде впорскувати Росія в світовий простір, тим повільніше і складніше буде заходити на український енергоринок західний інвестор. Важливо розуміти, що без західних інвестицій у Києва сьогодні немає можливості технічно модернізувати і привести до європейських стандартів газову інфраструктуру.
