Сьогодні в залі Верховної Ради були оголошені два моїх депутатських запити - до міністра економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус, а також до генерального директора концерну «Укроборонпром» Роману Романову.
Ці запити стосуються тем, які в даний момент тісно взаємопов'язані - національної безпеки і соціального захисту. Суть в наступному.
Аналіз ситуації в регіонах Півдня і Сходу України, який проводить група ІС, свідчить, що серед можливих чинників дестабілізації обстановки соціально-економічні проблеми знаходять все більшого значення. У цьому плані тривожна ситуація складається в Харкові та Одесі, які ми виділяємо як «зону особливої уваги» в плані терористичної / сепаратистської загрози (8 балів за шкалою «Світлофора»). Про це свідчать не тільки цифри офіційної статистики і дані моніторингів, але й дані соціології, до яких ми маємо доступ.
Ситуація гранично ясна:
люди бояться невизначеності, вони втомилися. Все більше число громадян вже навіть не так страшить власне війна і теракти, як перспектива залишитися без роботи і без засобів до існування в умовах невідомості.
На цьому починають відкрито спекулювати антиукраїнські сили, закликаючи громадян виходити на акції протесту, щоб розгойдати ситуацію. Характерно, що закликальниками на такі мітинги і пікети працюють ті ж люди, що вихваляють Путіна з ДНР / ЛНР.
Їх мета зрозуміла - дестабілізувати «тил», порушити логістику АТО, створити передумови для політичного реваншу посібників Кремля.
Поки такі акції збирають мало людей. Зокрема, в Харкові 22 квітня мітинг проти високих тарифів і цін зібрав пару десятків людей. Каламутна історія з шахтарями в Києві - ще одне підтвердження:
без «стимулювання» виступи не відбудуться. Протестна база поки не визріла, вона не структурована. Але противник посилено над цим працює. І йому є за що зачепитися. Адже ситуація і справді непроста.
Що найгірше? По-перше, те, що протестну базу формує сама держава на своїх же підприємствах.
Держпідприємства - це справжній головний біль місцевої влади. Тому як збиткові заводи, де накопичуються борги, де працівники переводяться на неповний робочий день або скорочуються - це розсадник невдоволення.
По-друге, економічні показники падають навіть на тих підприємствах, які мали б розвиватися за рахунок держзамовлень в оборонній сфері - ну навіщо тоді Рада і уряд в дуже непростих соціально-економічних умовах виділяє мільярди на «оборонку»?! Я постійно відвідую підприємства сфери ОПК і особисто переконався в тому, що багато проблем виникають через різного роду бюрократичних перепон і маразмів, а не через брак коштів у замовників.
Група ІС (і я як депутат) активно з цим боремося. За нашими матеріалами прокуратура регулярно порушує кримінальні справи. Але в цьому питанні потрібна системність.
Тому я і звернувся до глави Мінекономрозвитку і главі «Укроборонпрому» з проханням дати інформацію по соціальній ситуації на держпідприємствах, що знаходяться в Одеській та Харківській областях. Для розуміння: наприклад, у Харківській області знаходиться 17 підприємств «Укроборонпрому» і 20 об'єктів Мінекономрозвитку. Там працюють десятки тисяч людей.
Запити свідомо побудовані так, щоб нас не звинуватили в спробі дізнатися комерційні секрети або вивідати військовий таємниці. Навпаки. Всі питання стосуються виключно соціальної складової: борги із зарплат та ЄСВ, скорочення робочих місць і т.д.
Потрібно розуміти, як держсектор сьогодні впливає на соціальну картину, і якими можуть бути наслідки завтра. Це дасть можливість адекватно відреагувати. Десь потрібно змінити менеджмент, десь - просто посадити саботажників. В якихось моментах дійсно необхідно втрутитися, внести зміни в закони та інші нормативні акти.
Таким чином можна вбити двох зайців. З одного боку - дати людям роботу. З іншого - підвищити ефективність підприємств оборонної сфери, що посилить армію і наблизить перемогу. У кожному разі, ті неподобства, які зараз кояться, потрібно викорінювати.
Якщо підприємства ОПК стануть острівцем стабільності в регіонах, це знизить градус напруги.
Подивимося, що дадуть відповідь високі керівники.
