Якщо в містах Донбасу, окупованих бойовиками, можна якось жити, то в захоплених селах і селищах доводиться тільки виживати.
Південь: село Безіменне – розгул бойовиків і мертвий сезон
Село Безіменне на узбережжі Азовського моря покинуло більше половини з двох тисяч його жителів. Ще пару років тому було місцевим бюджетним курортом, Безіменне перетворилося на форпост бойовиків так званої "ДНР", які відчувають себе як вдома.
"Наше селище, колишній рибколгосп, буквально вимерло. Від нас постійно стріляють з артилерії – куди не знаю, напевно, в Широкіно. Вікна вже один раз тріснули від вібрації, – поділилася мешканка села Олена. – Багато порожніх будинків, в них живуть "камуфляжні". Люди пропадають – нещодавно сусід приїхав, який живе на мирній території України, будинок провідати, кажуть, до нього зайшли військові – і все, ні слуху ні духу про людину".
Пансіонати та дитячі табори відпочинку – все це давно стало базою для проживання бойовиків і ремонту техніки. "Ми жили за рахунок лову риби та літнього відпускного сезону, але ось уже другий рік – глухо. Хто сюди відпочивати приїде, коли в сусідах – постійно п'яні бойовики, море заміноване, і стрільба щоденна? – каже Олена. – Розграбували все, що можна, з пансіонатів ліжка і килимки повиносили. Як все це відновлювати, коли?"
Життя у безіменців тужливе і сіре. Слава Богу, є вода і електрика, а от з продуктами туго і коштують вони недешево. "Бичок азовський – по 23 гривні кілограм, де це бачено, якщо він стільки ж коштує і на ринках, наприклад, в Донецьку? – обурена Катерина. – Йому тут ціна десятка".
В останні дні виїзд з Безіменного для жителів утруднений – дороги раз у раз перекриваються бойовиками.
Північ: селище Червоний партизан – гаряча точка
"У другій половині січня до нас прийшла "ДНР". На жаль, у нас стратегічне розташування, – розповідає місцевий житель Тимур. – Ми перебуваємо на трасі Донецьк – Горлівка, і за цю дорогу "ДНР" багато чого готова була віддати. У нас взагалі унікальне місце. На вежі (водонапірна вежа) було два прапори – України та "ДНР". На дорозі блокпост український, а з боків від нього далі – позиції і блокпости "ДНР". Сильних боїв у нас не було. Звичайно, стріляли коли "ДНР" на штурм пішла. Щось вибухало. Все по підвалах сховалися, а коли вилізли – все вже закінчилося. Не можна сказати, що при Україні жилося погано. Зараз куди гірше. Постійна невизначеність у нас".
Місцеві жителі кажуть, що з настанням літа ситуація трохи покращилася.
"У нас же хто газом топить, а є й ті, хто вугіллям. Так після боїв ні того, ні іншого не було. З електрикою теж проблеми були. Але, зараз начебто все налагоджується, – пояснює Тимур. – Дуже турбують артилерійські канонади з боку Ясинуватської розвилки. Раніше у нас дороги були погані, а тепер їх зовсім немає – через нас техніка постійно туди-сюди мотається, дороги розбиває. З продуктами досить напружено. В основному закуповуються про запас, а за їжею їдуть до Донецька. Роботи немає. Багато хто на мирну територію виїхали або від безнадії в "ДНР" залишилися".
Схід: смт Кутейникове – безнадія і злидні
Відносно спокійне селище міського типу на шляху до російського кордону останні обстріли пережило минулого літа. Для жителів зараз головна проблема – це ціни на продукти і відсутність роботи, як наслідок, – грошей. "Ще трошки працює комбікормовий завод, на якому бере корми для птиці птахофабрика в Донецьку, але ціни на яйця цієї птахофабрики вищі, ніж на російські", – поділився житель смт Олексій Куж. Виживають селяни як можуть: більшість виїхали до Росії на роботу, хтось возить у своєму авто з Донецька людей на КПП "Успенка", хтось перебивається випадковими заробітками.
"Металобрухт ріжуть і здають", – каже Олексій. За його словами, через Кутейникове до останнього часу йшли склади з озброєнням і бойовою технікою бойовиків. При цьому залізничні колії не раз підривалися невідомими.
"Підсумок "русского мира" – в Кутейникове убогість і розруха, зупинені всі підприємства. Думаю, обладнання теж пиляють на метал. Всі хто міг – поїхали подалі, ті хто залишився – виживають на своїх городах. Та й там страшнувато працювати – раптом снаряд в землі залишився, що не розірвався. Старим, як вони кажуть, все одно, а молоді при першій же можливості тікають", – каже Олексій.
Захід: смт Старомихайлівка – сіра зона
Мабуть, найгірше себе почувають жителі "сірої" зони, – яка не контролюється ні самопроголошеною "ДНР", ні українською владою. У подібній умовно нейтральній зоні знаходиться село Старомихайловка, яке межує з Кіровським районом Донецька. Місцеві жителі розповідають, що на їхніх вулицях можна побачити як українських військових, так і бойовиків.
"У західній частині раніше бачили військовослужбовців ЗСУ, а от з боку Донецька заходить "ДНР". Хоча, останнім часом "ДНР" закріпилося тут грунтовно. Артилерію підігнали, – розповідає місцевий житель Сергій. – "ДНР" тут контролює дуже відносно. Начебто б вони є, а з іншого боку, якоїсь офіційної влади, наприклад, як у тому ж Донецьку – немає. Одні камуфляжники (бойовики), але вони в основному воюють, до мирних жителів справи немає. Останнім часом часто піддаємося обстрілу. Навіть до мене у двір прилітало. Добре, що не великий калібр, але труснуло знатно. А ось в цілому з електрикою, звичайно, біда, та й з водою. Останнім часом нас знатно прасують снарядами – перебиває комунікації. Зв'язок дуже погано ловить. Вулиці порожні, нічого не працює. Багато, дуже багато людей роз'їхалися, а ті, хто залишився – зайвий раз не з'являються на вулицях".
