Окуповані території Донбасу знаходяться в одному кроці від екологічної катастрофи, і її масштаби і наслідки поки важко виміряти. Причин для занепокоєння екологів щодо Донбасу – тьма, але зараз їх найбільше хвилюють дві речі – могильник ядерних відходів біля Донецького казенного заводу хімвідходів (ДКЗХВ) і затоплені шахтні виробки. Всі разом або окремо може перетворити Донецьк на зону техногенної катастрофи.
Що приховує могильник
У вівторок, 16 червня, в Донецьку, в районі пролунав вибух, ударна хвиля від якого відчинила закриті кватирки жителів Будьонівського і Пролетарського районів – а це, до слова, інший кінець міста. Прийшовши до тями і нашвидку обговоривши, що ж це могло так "бабахнути" – донеччани спробували повернутися до звичних справ. Але буквально наступного дня – знову паніка: "Пошкоджений могильник радіоактивних відходів!"
До слова, аналогічні вибухи на ДКЗХВ у вересні та жовтні минулого року не спричинили такого ажіотажу з приводу можливих радіоактивних викидів, а ось в червні Донецьк обговорював майбутній власний Чорнобиль в маршрутках і чергах. Хтось згадав, що бачив ядерний "гриб" на місці вибуху, хтось посилався на сусіда, який працював на заводі і точно знає, що могильник прорвало. Жах розповзся по шахтарській столиці зі страшною швидкістю.
Вхід в могильник ядерних відходів.
Глава української сторони Загальних центру з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін (ЦСКК) генерал-майор Андрій Таран повідомив про те, що є ймовірність пошкодження сховища радіоактивних відходів в результаті детонації боєприпасів у підземних складах заводу. "Вибух, що стався 16 червня на території Донецького казенного заводу хімічних виробів в результаті детонації підземних складів боєприпасів, міг порушити цілісність сховища", – завив Таран. Масла у вогонь підлив міністр екології України Ігор Шевченко, який підкреслив: "Стан сховища радіоактивних відходів, яке підпорядковане Міністерству оборони України, під Донецьком викликає заклопотаність, оскільки зараз немає можливості перевірити радіаційний фон українською стороною, а це може призвести до катастрофічних екологічних наслідків".
Могильник на території ДКЗХВ був законсервований ще в далекому 1966 році, але питання з перепохованням відходів з тих пір так ніхто і не наважився. У середині 90-х назад при перевірці з'ясувалося, що частина могильника вже розгерметизована, але тоді тріщину, що утворилася, швидко залили бетоном. Потім про нього практично не згадували.
Через добу після вибуху представники "міської санепідстанції" Донецька і так звані рятувальники "ДНР" заміряли радіаційний фон неподалік від заводу – лічильники Гейгера показали 13 мікрорентген на годину при нормі в 25. У центрі міста показник радіоактивного фону був 11 мкР/год. Однак донеччан це не заспокоїло.
"Ми живемо на Адмінпоселищі, нам і так дістається по повній програмі – обстріли постійні, люди тікають зі своїх будинків, поранені навіть були. Тепер ще витік радіації – нам тільки цього не вистачало. Ми що, прокляті якісь? – обурюється мешканка Донецька Олена Коломойцева. – Хтось догрався, а страждають мирні люди! Кажуть, у таких випадках треба червоне вино пити чи молоко, щоб з організму радіацію виганяти. Вино зараз божевільних грошей коштує, а молока в Донецьку днем з вогнем не знайдеш".
Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко розповів про те, що говорити про безпеку людей і екології в Донецьку зі стовідсотковою впевненістю, на жаль, не можна. Безпосередньо в Донецьку повинні бути проведені більш якісні дослідження, ніж просто заміри по Гейгеру.
Місце для рідких радіоактивних відходів.
"Є радіоактивні речовини – наприклад, стронцій, – що не "фонить", і відстежити їх наявність у повітрі важко. Маленькі звичайні лічильники відстежують наявність радіоактивних речовин по одному елементу, а по решті п'яти-шести – ніяк. Інші елементи не перевіряються лічильниками, тут потрібні інші прилади, – розповів Борейко. – Інакше може вийти, що фону немає, а забруднення є. Образно кажучи, якщо на вулиці не каркають ворони, це не означає, що в місті немає птахів".
Екологи звернулися до спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Донецьку, щоб вони перевірили радіаційний фон у Донецьку. Результати їх перевірки будуть вважатися достовірними.
Вода як потужний руйнівник
Друга донецька напасть – шахтні води. Особливість геології Донбасу в тому, що ґрунтові води знаходяться не дуже глибоко, і в будь-який відповідний момент прагнуть вийти на поверхню. У шахтних виробках постійно йде відкачка як ґрунтових, так і поверхневих вод, це стандартний процес на ділянках водовідливу, налагоджений роками.
У деяких шахтах Донецька водовідлив завмер, мабуть, назавжди. Через бойові дії шахтні води вже затопили вироблення і загрожують підтопити величезні території в місті. Як розповів голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко, екологічна загроза підтоплення більш ніж серйозна. "Як приклад можна згадати 1996 рік, коли була закрита шахта "Панфіловська" в Куйбишевському районі Донецька. Водовідливу там не було, і шахтні води вийшли на поверхню. У жителів селищ Грабарі і Червоний Орач вода стояла в льохах і на городах. Зараз ми маємо свого роду епіцентр майбутньої еко-катастрофи – шахту "Жовтневий рудник", яка зав'язана з іншими донецькими шахтами – "Панфіловська", "Куйбишевська", "Лідіївка". Шахта імені Абакумова вже буквально тоне, так само як і "Трудовська". Шахти імені Скочинського та Калініна ще якось працюють".
Всі ці шахти, крім "Калініна", розташовані на північному заході і заході Донецька, а вироблення проходять мало не під усім містом. За словами Волинко, шахтні води, що піднялися, можуть підтопити як будинки, які або підуть під землю через розмитий ґрунт, або почнуть руйнуватися через пошкодження, так і кладовища, і тоді масштаби екологічної трагедії будуть незмірні.
"Водовідлив завжди вирішував цю проблему, але про який водовідлив може йти мова, наприклад, на шахті "Жовтневий рудник", якщо вона затоплена, а все, що можна – порізано на метал?" – задається питанням Микола Волинко.
Керівник громадської організації "Донецький екологічний рух" Сергій Денисенко розповів, що шахтні води можуть також зіпсувати питну воду. "Підтоплення – явище повільне, але масштабне. Води поступово піднімаються і потрапляють у підземні і наземні джерела питної води, що в цілому погіршує якість питної води, – зазначив Денисенко. Також у містах Донбасу є підприємства, які можуть знищити все живе в радіусі декількох кілометрів.
"Через бойових дій багато вигоріло, і буде вигоряти лісів, також під загрозою рослинність степів. Але одним з найнебезпечніших об'єктів вважаються і фільтрувальні станції для води. Там є великі запаси хлору, який від руйнування ємностей може знищити все живе на відстані кількох кілометрів", – розповів еколог.
