Істині мотиви кримінального переслідування «айдаровца».
Мельничук і «65 злочинів»
Юрій Гуков – учасник добровольчого батальйону «Айдар», де воював з моменту заснування. Будучи журналістом і правозахисником, він мав розбіжності і з колишнім керівником «Айдара» – Сергієм Мельничуком. Із-за виниклих розбіжностей Гуков навіть провів близько тижня в підвалі, куди був посаджений за наказом одіозного екс-комбата.
Звільнившись з «ув'язнення» Гуков залишився на фронті, займався журналістською діяльністю, брав участь в організації обміну полоненими.
8 червня голова Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль надав в Генпрокуратуру і МВС так званий «список злочинів Айдара», в якому фігурував, в тому числі, Юрій Гуков.
Пізніше з'ясувалося, що Гуков ще з минулого року фігурує у кримінальному провадженні, хід якого чомусь дали тільки зараз.
Налагоджений механізм
Адвокат Гукова Сергій Медведєв упевнений, що переслідування його підзахисного має політичне підґрунтя.
Він докладно описує епізод, який ліг в основу кримінального провадження.
«Нібито Юрій з трьома товаришами по службі, маючи умисел на вчинення злочину, заволодів чужим майном. Прийшов в квартиру громадянина, який намагався його затримати і по ходу забрав у нього засоби зв'язку (ноутбук, телефон). Але вони перебували в умовах неоголошеної війни – коли діяли сепаратисти, як місцеві, так і під керівництвом іноземної держави. Бійці пішли затримувати людину, про яку була інформація, що він виступає проти держави Україна, для перевірки цієї інформації. Вони перебували в зоні АТО, і були, природно, озброєні. Зайшли в квартиру, ніхто нічого не вимагав. Підійшли прямо до потерпілого, сказали, щоб одягався і їхав з ними.
Але не вийшло – йому дали одягнутися, дружина підняла шум, і цей чоловік, скориставшись метушнею, почав активно чинити опір. Вони не стали роздмухувати конфлікт. І як опинилися з ними речі – хто їх виносив не зрозуміло. Не виключено, що вони взяли речі, так як там могли бути докази його участі у сепаратизмі».
Описані адвокатом події відбулися в червні 2014 рік тому. Тоді Гуков – доброволець «Айдара» – виконував наказ комбата Мельничука про затримання активіста «Російської весни» Соболя.
Навесні 2014 року група військовослужбовців, у складі якої був Гуков, за наказом комбата Мельничука зробила рейд по центральним і північним районам Луганської області, результатом якого стали затримання активних прихильників сепаратизму.
Однак, за словами захисника Юрія Гукова, спробу затримання «сепаратиста» в ГПУ і МВС розглядають, як напад на громадянина.
Крім того, на думку адвоката, правоохоронці грубо порушили норми КПК, не надавши захист вичерпних матеріалів кримінального провадження. Зокрема, у виданих Медведєву і Гукову матеріалах для ознайомлення, немає характеристики особи потерпілого.
Слідство ігнорує той факт, що подія мала місце в зоні АТО, а Юрій виконував наказ командира, хоча і усний.
На думку товаришів по службі Юрія Гукова, причиною його арешту послужила критика, якої він неодноразово і публічно критикував главу Луганської ВГА Геннадія Москаля та начальника обласного МВС Луганщини Анатолія Науменка.
Та обставина, що знаходиться нібито в розшуку Юрій Гуков, протягом року безперешкодно ніс службу, допомагав організовувати обміни полоненими, відвідував Київ і Харків, говорить про проблему координації та розподілу повноважень у зоні АТО. Необхідні матеріали знайшлися після того, як журналіст і доброволець став активно і публічно критикувати владу.
Небезпечна тенденція
Історія Юрія Гукова нагадує, що сталося восени 2014 року з іншим бійцем «Айдара», журналістом луганчанином Валерієм Гавриловим. Тоді він разом з товаришем по службі, виконуючи наказ, затримав та доставив до Києва «міністра охорони здоров'я ЛНР» Павла Малюка. У столиці сепаратиста відпустили, а бійців затримали, пред'явивши обвинувачення у викраденні людини.
Кримінальне переслідування, на думку адвокатів і правозахисників, тоді теж велося з порушеннями КПК і прав людини. У суді бійців звільнили під заставу, після чого «айдаровці» повернулися на фронт.
Валерій Гаврилов
Історія кримінальним переслідуванням бійців Гаврилова та Ревуцького – одна з перших «гучних» кримінальних справ стосовно українських добровольців. Сам Валерій Гаврилов тоді заявив журналістам про ймовірний початок масштабної кампанії по дискредитації добровольчого руху.
Невідомо, чим би закінчилася ця історія, але в березні 2015 року доброволець Валерій Гаврилов загинув у бою під Станицею Луганською.
Чищення і правовий нігілізм – як метод управління
З тих пір в добровольчому русі багато що змінилося, батальйони увійшли до складу ЗСУ і Нацгвардії. В останні місяці в Україні не припинялися скандали, пов'язані з добровольцями, з тих чи інших причин не вступили в конфлікт з керівництвом області або силовиками.
Як «жертв» для показових судилищ, як і у випадку з Гавриловим, частенько вибиралися добровольці з числа місцевих жителів Донецької і Луганської областей. Згадати хоча б історію з «Равликами», основними фігурантами якого стали донеччани Богдан Чабан і Олександр Крюков.
Разом з командиром «Равлика» Богданом Чабаном
З цього можна зробити припущення, що керівництву Луганської та Донецької військово-цивільних адміністрацій «незручні» обізнані про місцевих реаліях, соціально активні патріоти українського Донбасу. Тому влада відпрацьовує ефективні та надійні механізми їх усунення.
Зрозуміло, ступінь провини або невинності Гаврилова, Гукова, «Равліків», бійців роти «Торнадо» та інших добровольців у тих чи інших злочинах може бути різною. Не можна повністю виключати, що хтось з них потрапив у поле зору правоохоронних органів заслужено. Але з іншого боку, не можна заперечувати і наявність певної небезпечної тенденції.
На сьогодні українському суспільству належить витримати черговий іспит: чи дозволимо ми знахабнілим чиновникам і силовикам влаштовувати сваволю і беззаконня, в обмін на те, що вони візьмуть на себе відповідальність за прийняття рішень і контроль ситуації? Пустимо все на самоплив, сподіваючись на мудрість, справедливість і безкорисливість Геннадія Москаля, Анатолія Науменка, і всіх, хто стоїть за ними?
