Командиром опорного пункту цього підрозділу служив 33-річний сержант Артем Рафальський на прізвисько "Скорпіон". Саме він з боєм, але без втрат, зумів вивести групу приблизно з 50 солдатів з оточення під Дебальцеве, в якому бійці протрималися більше тижня.
Артем родом з Кривого Рогу, проте вже більше 10 років живе у Києві. До недавнього часу значився охоронцем, але зараз вступив в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові - військовослужбовців з практичним досвідом, каже, в армії не вистачає.
В зоні АТО Артем був двічі. Під час другого терміну служби в лютому його батальйон оточили.
- Півтори сотні наших бійців тримали шість кілометрів фронту під Дебальцеве, - згадує Артем "Скорпіон". - 12-13 лютого ми почали здогадуватися, що нас оточують. Але повідомлення зі штабу були оптимістичними - оточення немає, все добре. Тепловізори не бачили чи проходить техніка, але нічний прилад нашого танка розрізнив колони в двох кілометрах від нас. І вже 18 лютого нас оточили.
Бійці дзвонять у штаб - як же їм вибиратися звідси? Хлопцям обіцяють надіслати провідника, мовляв, прийде і виведе батальйон о пів на третю ночі. Однак до ранку провідник так і не з'явився.
- Ми прочекали до пів на п'яту, нас вже почали бомбити, - розповідає Артем Рафальський. - Довелося виходити самим, радячись зі штабом по телефону, в який бік нам прямувати. Дорогу знаходили, орієнтуючись по зірках. Розділилися на три групи: дві повели офіцери, одну я. З боєм виходили в бік Попасної, відбиваючи атаки за допомогою того небагато, що у нас було: автомати, гранати, "мухи", гранатомети і кулемет. Раз вийшли прямо на засідку - на щастя, нас не помітили. Всього там чотири засідки було. До четвертої години дня дісталися до Артемівська. Як вів - не пам'ятаю, напевно, була контузія, отямився вже на місці. Одна група заблукала, прийшли тільки до семи вечора.
Хлопці пройшли 50-70 км - одні йшли на "зеленці", інші заблукали в полях. Артем вивів свою групу без втрат - поранило тільки одного, не особливо серйозно. З усього батальйону поранення отримали більше десяти осіб. Намагалися вивезти і техніку (було 16 машин і два танка), але не було палива.
У травні товариші по службі Артема повернулися на фронт, служать в Попасній. Артема нагородили орденом "За мужність" третього ступеня. Боєць вирішив поки трохи відпочити і підлікуватися, а заодно і отримати військову освіту. Рафальський поступив в академію і чекає навчального року в казармах у Львові.
