До ідеї блокади Криму, так само як і до ідеї блокади окупованих територій, ставлюся дуже добре. Але це не має дуже мало спільного з пікетами на Чонгарі, остановившими вантажний транспорт. Залізниця продовжує справно працювати, вже не кажучи про об'їзних дорогах, якими контрабандні фури завжди їздили.
Це акція, покликана привернути увагу світу до кримчанам? Вона стихійна чи хтось думав, як її розвивати, у що вона виллється? А яка реакція офіційної влади, адже в інших випадках вона реагує миттєво? Чому безслідно і безсовісно затихла тема контрабанди на Сході, як раніше - тема бурштину? Там домовилися, а тут - ще ні?
Недобре відчуття, що патріотичні пориви і відчай переселенців у підсумку знову використовують у корисливих цілях.
І все це відбувається під час так званого перемир'я, яке насправді - поразки у війні, з втратою територій і загибеллю тисяч людей. Нас розміняли. Всі це розуміють. Люди вимагають від влади не словоблуддя, а слів правди, яку вони й самі знають.
Незважаючи на пікети, залізниця продовжує справно працювати
У нас зрада Ради 31 серпня, нові жертви, політичні репресії, передвиборні скандали, виборче правосуддя, кров Майдану волає про помсту - ніхто не покараний – і як раз в цей час відбувається несподіваний сплеск патріотизму на кримському напрямку. Я не вірю у випадковості. Їх буває тільки два види - дурна і добре підготовлена. У питанні блокади Криму я не бачу ознак хорошої підготовки.
