Поки по всьому Донбасу практично не стріляють, жителі одного з найбільш сумно відомих населених пунктів в зоні конфлікту - Широкіно - думають над поверненням додому. Втім, і обласна влада, і військові, і сапери в один голос твердять: повертатися вже нікуди.
Після декількох місяців боїв в околицях приморського селища зараз на ньому поставили хрест. Фахівці кажуть: руйнування такі, що повік не відновити, тільки відбудовувати заново. Але навіть якщо будівництво затіють, зробити це можна тільки після розмінування. А це займе як мінімум кілька років.
Карт мінних полів немає
- Всі посадки біля Широкіно заміновані. Їх активно мінували рік обидві сторони. Це розмінувати доведеться десять років, і це велика проблема по всій лінії зіткнення, - вважає командир розвідки полку "Азов" Сергій Коротких.
Солідарні з ним і сапери. Вони розповідають: труднощів процесу додає те, що карт мінних полів ні в кого немає. Саме з-за цього трагедії на розтяжках постійно трапляються навіть з військовими, які, здавалося б, повинні знати, де ховаються міни. Але карт мінування, насправді, ніхто не складав. Бійці кажуть: виною всьому часті ротації. Просто не встигали оформляти все як треба.
Крім мін фактично в демілітаризованому Широкіно є маса інших проблем. На першому місці величезна кількість руйнувань. Ще в середині літа місія ОБСЄ заявляла: до фундаменту снаряди знищили 80% всіх будівель.
- За нашими оцінками, ці 80% вже не підлягають відновленню, - сказав у липні заступник голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Олександр Хуг. - До того ж, вся територія селища усипана нерозірваними боєприпасами.
Відбудовувати заново
Остаточний хрест на Широкіно, а заодно і Пісках - селищі поблизу донецького аеропорту - поставив губернатор Донецької області. Павло Жебрівський заявив: населені пункти практично повністю зруйновані і відновленню не підлягають.
- Є необхідність відбудувати ці села заново, - вважає голова обладміністрації. З проханнями допомогти в цьому він уже звертався до Мзс Данії та іншим закордонним дипломатам. Втім, робочої схеми, як і коли це можна зробити, у чиновників поки немає. А ось місцеві жителі - ті, майже 1,5 тисячі широкинцев і більше 2 тисяч людей з Пісок у величезні інвестиції в їх селища вже не вірять. Кажуть: і в мирний час фінансування маленьким містечкам сільським головам доводилося вибивати з боєм. Що ж говорить зараз, коли бюджет області, охопленої бойовими діями, тріщить по швах.
- Не так давно ми з'їздили в Піски подивитися на свій будинок, - розповіла Лариса Гришук, яка народилася і виросла в невеликому селищі під аеропортом. - Жалюгідне видовище, від будови майже нічого не залишилося - частина фундаменту і шматок стіни з вікном. В такому стані більшість будинків. Навіть якщо туди буде безпечно повернутися, навряд чи ми поїдемо. Адже грошей будувати новий будинок у нас немає, тут би на їжу вистачало. У компенсацію від держави я не вірю. Мої родичі з Авдіївки, сім'я з дітьми, у чий будинок прилетів снаряд, допомоги на ремонт чекають вже п'ятий місяць, хоча звернулися з усіма паперами як належить за законом і жити їм ніде. І скільки таких? Тисячі людей! Селища так і залишаться покинутими. Як страшне нагадування про війну.
Не вірять в мирне життя в рідному селищі і широкінці. Більшість з них вже закріпилося в сусідньому Маріуполі. Тільки за офіційними даними, з селища в промисловий центр переїхали більше половини жителів. На ділі ж, у Маріуполі, який в 10 кілометрах від "гарячого" селища, осіли чи не всі широкінці.
