Цікава новина для любителів вінтажу – в Києві відкривається Музей української парфумерії, де можна буде побачити, а головне понюхати, чим душилась країна часів Рад. "Музей буде мобільним, тобто експозиція подорожуватиме, щоб у кожному місті жителі могли її відвідати. Наші "музейники" – професійні парфумери, адже тільки вони можуть правильно описати, а головне, нанести аромат. Адже парфумерна галузь зараз відроджується, і те, що було раніше, забувається, а це було частиною нашої культури ", – розповів парфюміст Влад Зварич. Збір і пошук ароматів ще триває – їх шукають у своїх засіках, "моніторять" блішки. Адреса музею – Український парфумерний центр, що на Городецького 17/1.
ДО СОЮЗУ: ПАРФУМИ ВІД БРОКАРА І РАЛЛЕ
У царські часи дівчатам доводилося душитися тим, що було подоступніше: мешканки Західної України – австрійськими парфюмами, решта – московськими. У той час як імператорський двір пахнув ароматами від Альфонса Ралле, простий народ вибирав продукцію Генріха Брокара. До речі, справа Генріха Опанасовича, яка процвітає і понині, починалося з крихітної миловарні, відкритої в... стайні! Пізніше миловарня розрослася до найбільшої в імперії парфюмерно-косметичної фабрики. Далекоглядний Брокар зробив акцент на масовому виробництві, назвавши своє мило і косметику "народними" і встановивши на них копійчані ціни. Так що навіть селянин, який зробив хороший виторг на ярмарку, міг дозволити собі "подарунок для дами": придбати за три копійки скриньку з пудрою, помадою і одеколоном.
Хороша якість і низька ціна дозволила Генріху "помити і надушити" всю імперію. Дійшло до того, що його продукцію навіть підробляли (у тому числі і беручкі одесити). І тоді Брокар придумав свою захисну "марку якості", яку повелів наклеювати на свою косметику (правда, пізніше і ці марки стали підробляти). Хітом продажів був одеколон "Квітковий" (як повідомляла реклама того часу: "Квітковий замінить парфуми, туалетну воду та куріння"). Пізніше Брокар створив легендарний "Потрійний" одеколон, а до 300-літнього ювілею Будинку Романових (правда, вже не він сам, а продовжувачі його справи) презентував духи екстра-класу "Улюблений букет Імператриці".
У 1917 році більшовики прибрали фабрику, і вона перетворилася на " Замоскворецький парфюмерно- миловарний комбінат №5 ", а в 1922 -му - в "Нову зорю ". Брокар у радянські жінки зобов'язані за епохальний аромат парфумів "Червона Москва", в який перетворився " Улюблений букет ".
" Квітковий " був хітом.
"ЧЕРВОНІ ВІТРИЛА": ОБЛЮБОВАЛИ ДИПЛОМАТИ
Миколаївське підприємство з романтичною назвою "Червоні вітрила" було відомо поряд з "Новою зорею" на весь Радянський Союз і навіть за його межами. Міжнародну славу фабриці принесли її подарункові парфумерні набори, виробництво яких було однією з тенденцій радянської парфумерії. Стандартний набір складався з двох флакончиків – парфумів і одеколону в красивій коробочці. "Ці набори були дуже популярні в Союзі, і це був корисний досвід, адже вони навчали культурі споживання: вдень користуватися одеколоном – для свіжості, а парфумами – ввечері, для шлейфа. Такі коробочки часто дарували іноземним делегаціям, послам, і більшість з них виходили лімітованою партією – наприклад, набір "Рідна Україна", – розповідає український парфумер Богдан Зубченко.
Свій початок "Червоні вітрила" беруть з 1927 року – тоді в приміщенні колишньої миколаївської аптеки Ландау відкрилася скляно-парфумерна фабрика "Астра". Правда, до Другої світової війни фабрика випускала лише пляшки, і тільки в 1944 році тут зайнялися парфумерією. Ну, як парфумерією... Справа в тому, що за радянських часів вона вироблялася по ДОСТу, тобто створювалася одна типова композиція, яку потім могли повторити за стандартною формулою на всіх фабриках. Старт виробництва продукції на "Астри" збігся з катастрофічною нестачею обладнання, тому відомі одеколони а-ля "Потрійний" або "Шипр" спочатку змішували в... бідонах.
Вже в середині 60-х фабрика почала називатися "Червоними вітрилами", а її технологи почали створювати власні оригінальні парфуми. Незабаром виробництво стало орієнтоване переважно на групу "екстра", тобто елітну та найдорожчу парфумерію. Одним з найзаповітніших для модної радянської панянки флакончиків були духи "Ассоль", їх вартість становила близько дев'яти рублів, у той час як звичайні духи коштували 1,50-3,00 руб. Дуже популярними були аромати "Шахеризада", "Димок", "Тет-а-тет", "Російський ліс", а зі стартом Олімпіади в Сочі – одеколони "Спортклуб" і лімітований "Міша Олімпійський" (до речі, аромат дійсно нагадував запах вовни клишоногого – так що це було на любителя). З розпадом Союзу фабрику довгий час ділили і викуповували різні концерни, і зараз, по факту, на її потужностях працює косметичне підприємство "Амальгама Люкс".
"Рідна Україна". У наборі парфуми " Сонечко ", "Море ", " Зорі ". 70 -і роки.
Ексклюзив. Духи "Ассоль" і "Міша Олімпійський". 80 -і роки.
ЛЬВІВ : СТВОРИЛИ ЗАПАХ КАРПАТ
Продукцію парфумерних фабрик Львівщини можна було дізнатися навіть за назвами : парфумери випускали парфуми " Високий замок", "Спогади про Львів " і легендарний одеколон "Карпати". Проводилися такі парфуми невеликими тиражами і частенько дарувалися в якості оригінального сувеніра зі Львова.
У кавовій столиці України діяли аж дві парфумерні фабрики. Називалися вони парфюмерно-косметична фабрика "Львів" та фабрика "Червона гвоздика". Перша, на жаль, до нинішніх часів не дожила, хоча за радянських часів була дуже популярна – багато в чому завдяки саме одеколону "Карпати". А ось "Червона гвоздика", яку заснували ще в 1919 році, існує донині і називається "Едельвейс". Правда, потужності виробництва вже не ті, а зі старого асортименту, яким славилася фабрика ("Білі троянди", "Подарунок", "Червона гвоздика", "Вечірній Львів"), нічого вже не випускається.
До слова, в парфумерної середовищі про львівських фахівцях побутує кумедна байка. "Одного разу технолог посварився з директором фабрики і намазав його ручку ціветою - речовиною, яка дуже сильно пахне відходами з каналізації і погано змивається водою. Директор, прийшовши до свого кабінету, дістав ручку - на все приміщення вибухнув сморід ", – поділився парфумер Євген Лазарчук, що навчався у львівських майстрів.
Одеколон "Львів". Аромат міста в пляшечці.
"Настурція". Поки французи її їли, українці - бризкалися.
ХАРКІВ: ОДЕКОЛОН НАВІТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ І ТВАРИН
Історія харківської парфюмерно -косметичної фабрики бере своє коріння в 1923 році і трохи нагадує історію " Брокара і Ко" - вона також починалася з невеликого миловарного заводика. У ті часи Комітет з праці при Всеукраїнській раді профспілок вирішив створити невелике підприємство " Трудовий хімік " - в якості заходів щодо викорінення повального безробіття. Вже через п'ять років ця фабрика запрацювала на повну потужність, а до 1934 року при заводі утворилася парфюмерно-косметична фабрика.
До початку 40 -х років продукція фабрики вже була на прилавках. Але не встиг народ до неї звикнути, як трапилася війна. У 1941 році практично все обладнання демонтували, повантажили у вагони - і вивезли до Уфи. А після окупації Харкова від приміщення фабрики залишилися одні руїни, і відроджувати справу довелося практично з нуля.
Але вже в 1954-му фабрику було не впізнати: відновили не тільки майже всі довоєнні корпусу, але і побудували нові. На місці організували власну парфумерну лабораторію, до роботи залучили кращих фахівців, які отримали можливість створювати неповторні фірмові запахи, а не тільки змішувати компоненти по ДОСТу. До слова, серед "достівської класики" на фабриці розливали і епохальний одеколон "Шипр", яким і освіжалися, і рани промивали, і всередину приймали (бо зміст масової частки етилового спирту було не менше 70%). А от серед "фірмачі" популярні були парфуми "Оксана", "Адам і Єва", одеколони "Мрія" та "Містер Ікс". Саме харківську фабрику називали українським "Дзінтарс" завдяки польоту фантазії її технологів: вони називали аромати на тему мистецтва ("Моцарт"), придумували одеколони для дітей ("Антошка") і навіть для тварин!
Класика. Розливали легендарний " Шипр ".
"Оксана". Аромат у вигляді одеколону і парфумів.
"Україна". Один з хітів продажів.
КРИМ: ЗАЧАРУВАВ ТРОЯНДОЮ І ЛАВАНДОЮ
Був у Радянському Союзі і свій Прованс: сонячний Крим став прекрасним майданчиком для вирощування запашної лаванди, фіалок, а головне – ароматних троянд і коріандру. А це, власне, натуральна сировина, яке не потрібно закуповувати за кордоном утридорога і можна використовувати не тільки в парфумерній, але і в медичній промисловості. Тому в 30-і роки в Сімферополі розпочав свою роботу ефіроолійний радгосп-завод "Червона троянда", в який входило сім підприємств. На заводі вироблялося рожеве і лавандове ефірні масла, екстракти ладанника і беладонни. А сировину завод вирощував на власних плантаціях.
Близько 30 років завод виробляв лише масла, і тільки в 1960 році на "Кримській троянді" почали випускати маленькі зразки парфумерно-косметичної продукції – так би мовити, на пробу. Спочатку передбачалося, що це буде тільки сувенірна продукція для туристів, і завод представив всього близько 15 різних флакончиків – духи і ефірні масла в подарункових дерев'яних і картонних упаковках. Духи ці, до речі, зважаючи на сверхнатуральний склад, були дуже сильної концентрації, і їх аромат залишався на одязі навіть після подвійного прання. Можете собі тільки уявити, який був у пані шлейф, наскільки економічні вони були, і як з ними легко можна було переборщити! Продукцію цю швидко стали розкуповувати не лише туристи, а й кримчани, тому виробництво розширили – побудували і запустили нові автоматизовані цехи, в яких вироблялися кримські одеколони й парфуми. Наприкінці 80-х асортимент налічував понад 60 найменувань, серед яких – духи "Кримські", "Блакитна долина", "Індійський сандал" і одні з найбільш впізнаваних (завдяки кримській троянді) – "Милій жінці".
Комбінат " Кримська троянда" працює і зараз, але знову виготовляє лише різноманітні ефірні масла.
"Севастополь". Одеколон створили, надихнувшись Кримом.
ЗАРАЗ: НИШЕВІ АРОМАТИ І РОЗЛИВ
З розвалом Радянського Союзу, на жаль, провадження парфумерії на масовому рівні згасло. Зараз в Україні продовжують функціонувати близько десятка невеликих підприємств : вони закуповують концентрат (найчастіше варіації на популярні брендові аромати), розводять його, і відправляють у продаж. Продовжує функціонувати Золотоніська фабрика : вона гордо виробляє одеколон "Потрійний ", а також парфуми " Острови кохання " і "Дика пристрасть". Є у них і сувенірні аромати - наприклад, "Львівська панянка ", які виробляють у Львові.
Паралельно розвивається нішева парфумерія - парфуми і води високої якості, які наші фахівці готують невеликими партіями. Таким чином, парфумери працюють на себе, а не на фабрику, і створюють " Made in Ukraine ". Серед таких ароматів зараз популярна парфумована вода " Порічка " київського парфумера Богдана Зубченка, яка входить до його лінії ароматів Alea.
В Україні. Популярний авторський аромат "Порічка".
