Це випливає з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На думку слідчого судді Світлани Смик, нафтопродукти, що знаходилися на території Одеського нафтопереробного заводу, більше не підлягають арешту, оскільки на указаній території вони відсутні. “…відпала потреба у подальшому арешті нафтопродуктів, на які ухвалою від 06.03.2014 року по кримінальному провадженні №120141600200000076 від 24.02.2014 року було накладено арешт, оскільки вказане в ухвалі майно: нафта, продукти її перероблювання, в т.ч. бензин та дизельне паливо, а також похідні від них, які знаходилися на території заводу, на даній території відсутні”, – зазначається в ухвалі суду.
Рішення винесене за поданням виконавчого директора ПАТ “Одеський НПЗ”, який звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, оскільки, на думку заводу, арешт був здійснений необґрунтовано. При цьому, слідчий на судове засідання не з'явився та заперечення на подане клопотання не надав.
Нагадаємо, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно, а також заборона розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Як відомо, судова тяжба довкола ОНПЗ розпочалася у березні минулого року після спроб компанії ВЕТЕК на чолі з “бухгалтером сім'ї Януковича” бізнесменом Курченком передати активи підприємства при посередництві російського ВТБанку компанії “Роснефть”.
Тоді Курченко втік за межі України, а при перевірці НПЗ правоохоронними органами було встановлено, що вироблені нафтопродукти, які керівництво Одеського НПЗ мало експортувати, насправді за кордон не відправляли. З метою запобігти несанкціонованому вивезенню з ОНПЗ близько 65 тисяч тонн нафтопродуктів, на які накладено арешт, на територію підприємства 22 листопада введено озброєну державну охорону. У листопаді 2014 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів (натопродуктів), на які накладено арешт та подальшої їх реалізації.
