Вогонь ведеться не тільки з стрілецького озброєння, але навіть з танків. Жителі окупованої Горлівки у відчаї. В місті високі ціни і низькі зарплати. Багато людей хочуть повернутися в Україну, але воліють не зв'язуватися з бойовиками і чекають, поки їх хтось звільнить. А в Донецьку в основному залишилися ті, хто, незважаючи на погіршення умов життя, прийняв політику сепаратистів або просто не може покинути місто.
Ми поспілкувалися з жителем Горлівки Сергієм і переселенкою Ольгою, яка останнім часом проживає в Києві, але час від часу буває на Донбасі: вони розповіли нам про життя під бойовиками, яке враження справляють окуповані території після мирної столиці і як ситуація на пунктах пропуску.
Порушення. Стріляють із забороненої зброї
"ЗАПЕКЛЕ" ПЕРЕМИР'Я. У перших числах листопада бойовики порушили режим тиші, який дотримувався до цього протягом двох місяців. Стріляють з великокаліберної стрілецької зброї, гранатометів і 82-мм мінометів. Відзначалися залпи і з "Градів". "Обстріл йдуть щодня. Зазвичай вони починаються десь в 21:30 — 22:00. Стріляють також з танків", — розповів житель Горлівки Сергій. За його словами, замасковані вогневі позиції, тому зрозуміти, хто по кому палить, неможливо. Снаряди падають поруч: "Неподалік від нас знищили блокпост так званої "ДНР". Але нинішні обстріли, звичайно, слабкіше тих, що були хоча б влітку".
Сергій зазначає, що порядок у місті підтримує "поліція". Деякі рішення "правоохоронних органів" створюють ілюзію законності, приміром, нещодавно був засуджений до розстрілу хуліган, що кинув у натовп гранату. І все ж реальною владою в місті мають ті, хто "має камуфляж і автомат". "Діє комендантська година. Вона починається в 23:00, але свого сина, незважаючи на те, що йому вже 22 роки, я суворо наказую бути вдома о 21:00. Якщо когось зловлять на вулицях пізніше 11 годин — заберуть у "підвал"", — розповідає Сергій.
За його словами, людям давно вже набридло таке життя, але вони чекають, коли хтось прийде і зробить щось за них". "Я кажу своїм знайомим: давайте підемо в міськвиконком і хоча б почнемо про це говорити. Мені відповідають: ти хочеш — сам і йди", — каже Сергій.
Пару тижнів тому він все-таки сходив в міськвиконком, де записався на прийом до "мера" Горлівки: "Я б його запитав, чому вони обманюють людей. І чому, наприклад, зарплати і пенсії сплачуються у рублях і за курсом одна гривня до двох рублів, а ціни в магазинах — один до чотирьох. Обіцяли передзвонити. Чекаю досі...".
Розрахунки в місті виробляються в російських рублях. Зарплати і пенсії видаються у співвідношенні одна гривня до двох карбованців, в обмінних пунктах гривня приймається за курсом 2500 рублів за 1000 гривень, а от у магазинах співвідношення цін на найважливіші товари дійсно в середньому досягає одного до 3-4. "Наприклад, сосиски у нас продаються за 278 рублів за кілограм (майже 92 грн), кіло свинини у нас до 300 рублів (близько 100 грн), цукор продають по 52 рубля за кіло (трохи більше 17 грн), а хліб — по 20-28 рублів, залежно від якості борошна (6-9 грн)", — пояснив Сергій. За його словами, роботи в місті практично немає, хоча його син знайшов заробіток, відновлюючи зруйновані снарядами школи: "Платять 240 рублів (120 грн) в день. Поки не обманювали".
ПУНКТИ ПРОПУСКУ. Виїхати з окупованої території непросто. За словами Сергія, пункт пропуску Майорск, у бік підконтрольного владі Артемівська, з-за великих черг можна проїхати годин за 12, хоча відстань між Горлівкою та Артемівському становить менше 40 км. Буває складно проїхати і на окуповану територію, наприклад тим, хто хотів би відвідати залишилися в "ДНР" родичів. Про свою подорож в Донецьк до батьків розповіла колишня мешканка цього міста, Ольга, яка переїхала в Київ після початку бойових дій.
За допомогою інтернет-сервісу "Бла-бла-кар" Ольга знайшла водія, який їхав у Донецьк. За місце в автомобілі він брав по 750 грн з людини, обіцяючи доставити пасажирів у Донецьк через все той же пункт пропуску Майорск. "О 5:00 виїхали з Києва. Біля Полтави водієві повідомили, що Майорск закритий і треба їхати через Волноваху", — розповіла Ольга. Це поставило водія в глухий кут, оскільки він не знав, як проїхати до Волновахи: "Нас це обурило: як це так, ти взяв 750 гривень з людини і не знаєш дороги. Крім того, ми боялися, що не потрапимо у Волноваху до 17:00 — до часу закриття блокпоста — і нам доведеться заночувати в полі".
Маршрут проклали разом з водієм та прибули у Волноваху вчасно. Подолали блокпост на подив швидко, наприклад "денееровці" просто поцікавилися, хто куди їде і навіщо. Близько 20:00 Ольга була в Донецьку, де її зустріли батьки.
У ШКОЛАХ БІОГРАФІЯ ЗАХАРЧЕНКО. За словами Ольги, людей у Донецьку на вулицях дуже мало, майже всі побоюються виходити з будинку після настання темряви. Місто набагато гірше освітлено, ніж це було в мирний час, а багато магазинів отримали інші назви. Наприклад, "Епіцентр" тепер називається "Галактика", а "Ашан" іменують просто "Гіпермаркет". "Віджатими" виявилися і відділення багатьох банків. Тепер у них базується так званий "банк "ДНР", де людям мають оплачувати комунальні послуги.
У місті сильна російська пропаганда, а також присутній якийсь культ ватажка незаконної "ДНР" Олександра Захарченко. "Я бачила рекламний білборд, де зображені, два шахтаря, шматок кам'яного вугілля, а також портрет Захарченка з написом: "Дякую за працю і подвиг", — розповіла Ольга. А її знайомі, у яких дочка навчається в п'ятому класі, розповіли, що на 2 листопада (річниця "виборів" в так званій "ДНР") дітям задали вивчити гімн "республіки", а також біографію Захарченко: "Гімн і кольори прапора "ДНР" знали всі, а біографію Захарченко не розповів ніхто".
По телебаченню — суцільна російська пропаганда. "Канали здебільшого російські. Місцеві новини йдуть біжучим рядком. Подивившись телевізор в Донецьку, можна подумати, що Росія являє собою центр Всесвіту. Йде багато новин про машинобудування, про те, скільки танків та іншої військової техніки випущено на заводах, про імпортозаміщення. І все це з великою гордістю і з великим вихвалянням", — розповідає Ольга.
Все дорожче. Ціни на продукти в Донецьку вище Києва
"ПРАВИЙ СЕКТОР" ВСІХ ПОВБИВАЄ. Життя в так званій "ДНР", яка, на однозначну думку співрозмовників, гірше, ніж в Україні, викликає питання: що змушує людей все ще залишатися там? "Продукти, які поставляються з РФ, — дрянь. Сметана — грудками, або твердий сир, або "мильний", а пиво хоч і називається "Оболонь", але, судячи з етикетки, теж розлито в Росії і явно розбавлене. Але я уникаю говорити на цю тему з батьками. Батько вважає, що "все налагодиться". У всіх бідах він звинувачує український уряд, який про них забув, а Росія, мовляв, захищає жителів Донецька від "Правого сектору", який прийде і вб'є всіх. Наші політичні погляди необоротно розійшлися", — з гіркотою каже Ольга.
За її словами, ті, хто залишився в Донецьку, в основному або прийняли політику сепаратистів, або просто не мають можливості виїхати, як, наприклад, один з шкільних друзів, який знайшов хорошу роботу в одному з місцевих інститутів, які співпрацюють з "Газпромом". Ті ж донеччани, хто покинув рідне місто, будуть готові повернутися туди, якщо в ньому відновиться українська влада. "Але їм буде дуже важко знайти спільну мову з тими, хто зараз там залишився", — каже Ольга.
Інша ситуація в Горлівці, де, на думку Сергія, 70% жителів хотіли б повернутися в склад України: "Я був в Краматорську, Дружківці, Костянтинівці. Там сміються діти. Люди відпочивають і сидять в кафе. А у нас?... Але, як я вже казав, наш народ чекає, що хтось прийде і зробить щось для нього...".
