Навесні 2016-го обіцянкам влади провести реформи виповниться два роки. Але помітних результатів, у всякому разі на рівні звичайних громадян, не так вже й багато. Мабуть, єдиний загальновизнаний результат — поява патрульної поліції. Хоча насправді реформ не так вже й мало. Правда, не всі з них загальновідомі, а деякі сприймаються негативно, оскільки поки б'ють по гаманцях українців.
До останніх, наприклад, відноситься підвищення тарифів на газ до економічно обґрунтованого рівня. Тривалий час населення в Україні платило за газ навіть менше, ніж громадяни РФ, різниця в цінах формувала збиток Нафтогазу і покривалася за рахунок бюджету. Про необхідність підвищення тарифів говорили всі уряди, починаючи з часів президентства Леоніда Кучми, але зважився на непопулярний крок тільки нинішній Кабмін. Результат: якщо в 2014-му збитки Нафтогазу склали 88 млрд грн, то в цьому році, за прогнозом голови правління НАК "Нафтогаз" Андрія Коболєва, збиток скоротиться до 6 млрд грн, причому, за попередніми даними, в III кварталі НАК навіть змогла вийти в невеликий плюс.
В цілому за підсумками 9 місяців 2015-го ефективність великих держкомпаній (без урахування Нафтогазу та Укрзалізниці) зросла на 80%. А з 20 найбільших держкомпаній збиток наростили лише дві — Центренерго і Державна продовольча зернова корпорація. Інші зафіксували прибуток, хоча ще рік тому більшість були збитковими. В першу чергу це наслідок реформи держзакупівель. І частково — руйнування схем необґрунтованого відшкодування ПДВ та штучного заниження прибутку, збудованих за безпосередньої участі представників минулої влади.
У числі вдало розпочатих реформ потрібно згадати перетворення в Міноборони, причому нинішні зміни з постачанням, держзамовленням і держзакупівлями — тільки перші кроки. За словами радника міністра Юрія Бірюкова, зараз у Міноборони тестують близько 15 пілотних проектів кардинальної зміни системи закупівель, харчування, військової медицини, забезпечення житлом і т. п. Багато з них запрацюють вже в наступному році.
З 2015 року Мініфраструктури виклало у вільний доступ всю інформацію про ремонт доріг, його вартості та підрядників, хоча два-три роки тому отримати подібну інформацію у Укравтодору було практично неможливо. Попутно з'ясувалося, що жалюгідний стан автотрас не тільки наслідок крадіжки (хоча вистачало і його) — українські дороги буквально "вбивали" навантажені понад всіх нормативів вантажівки. В результаті зараз по дорогах національного значення заборонено пересуватися вантажівкам вагою понад 40 тонн, а на дорогах регіонального значення діє обмеження в 20 тонн.
Серед інших досягнень — зміна структури управління Укрзалізниці, значно прискорена перевалка в портах, прозорі тендери, ліквідація проблемних банків.
Стартувала децентралізація влади в наступному році місцеві ради, які об'єдналися згідно перспективного плану створення нових громад, отримають додаткові податкові надходження — як мінімум у вигляді 60% зібраного податку на доходи фізосіб.
2016-й може стати роком податкової реформи. Незважаючи на критику урядового законопроекту, якщо в підсумковому варіанті "компромісного" Податкового кодексу Кабміну і громадськості не будуть посилені умови для малого бізнесу, документ цілком можна буде назвати прогресивним.
Експерт Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда переконаний, що до кінця наступного року українці зможуть відчути зміни і в судовій системі. Правда, для цього необхідно прийняти зміни до Конституції. У цьому випадку кар'єра судді буде залежати тільки від Вищої ради правосуддя, в який повинен трансформуватися нинішня Вища рада юстиції. А від одіозних персонажів допоможе позбутися запланована на наступний рік переатестація суддів Верховного та вищих судів.
Крім того, в 2016-му повинна стартувати і реформа держслужби. Якщо прийнятий ВР закон підпише президент, з наступного року нові чиновники будуть призначатися за результатами конкурсу, а старі пройдуть переатестацію.
Але є і відверті провали. Практично нічого не зроблено в пенсійній та медичній сферах, не проведена повна заміна кадрів у Державній фіскальній службі (за зразком Національної поліції), відкладена земельна реформа та створення прозорого виборчого законодавства, в якому виборець голосує за конкретних людей, а не аморфні "партійні списки".
В цілому можна констатувати: все, що зроблено, це лише початок. Хоча в Україні вдало стартувало близько двох десятків реформ, ні за однією з них, мабуть, не пройдена точка неповернення, після якої кількісні зміни стають незворотними. А після — переходять у якість. Так, щоб це відчули всі без винятку громадяни країни.
